Село без меж: про сади, землю та владу грошей

Новосілки. Це село вже давно територіально зрослося з Києвом так, що навіть не видно, де закінчується столиця і де починаються Новосілки. Просто багатоповерховий мікрорайон плавно переходить в одноповерхову забудову. Свого часу була надія на те, що Новосілки адміністративно приєднають до Києва. Тож, з огляду на це, межі села ще й досі не встановлено. Воно, як і раніше, входить до Чабанівської селищної ради. Але між Новосілками і Чабанами, так само як і між Новосілками й Києвом, межі не існує.

– Саме у відсутності адміністративного розмежування, – пояснює голова комітету земельної спілки села Новосілки академік Алім Шевченко, – і полягає головна наша проблема. Усі землі Інституту садівництва та дослідного господарства «Новосілки», розташовані в межах нашої селищної ради, належать до державної власності і, на відміну від земель господарств інших форм власності, за законом не підлягають розпаюванню. Таким чином, мешканці села, які тривалий час працювали на цій землі, були позбавлені можливостей реалізувати своє законне право на землю не лише для ведення сільського господарства, а й для обслуговування житлового будинку, забудови, садівництва тощо. Але навіть ті ділянки, які Академія аграрних наук час від часу передає для забезпечення наділами черговиків, ділить не селищна рада, а райдержадміністрація. Бо згідно із Земельним кодексом сільська чи селищна рада має право розпоряджатися лише тими земельними угіддями, які розташовані у межах села. А за межами населеного пункту всі землі підпадають під юрисдикцію районної державної адміністрації. У нашому випадку понад 90 відсотків земель державної і комунальної власності, розміщених у межах Чабанівської селищної ради, перебувають у віданні Києво-Святошинської районної державної адміністрації. І суто за її рішенням можуть продаватися, передаватися у власність чи оренду. За даними, які ми публікували у травневому 2009 року випуску інформаційного бюлетеня «Право на землю», на той час райдержадміністрація переважно за зверненнями осіб, які не мали жодного відношення до нашого села, роздала близько 100 га землі інституту та дослідного господарства. А заяви селян, які претендують на земельні ділянки, чиновники з РДА пересилають на реагування до Чабанівської селищної ради. Оскільки вона не має в своєму віданні вільної землі, сотні жителів Новосілок роками не можуть отримати ділянки ні під городи, ні, тим більше, під забудову.

– Один із моїх найяскравіших спогадів дитинства, – зі смутком продовжує мій співрозмовник, – малюнок Г. Г. М’ясоєдова у шкільній читанці під назвою «Мужичок на одній нозі». Там ще й підпис був приблизно такого змісту: «Чому ти, мужичок, на одній нозі стоїш?» – «Бо другу поставити нікуди. Довкола вашої милості землиця. Боюсь, ще за потраву судитимете». От і у нас точнісінько так. І в самому селі, і довкола нього виростають шикарні будівлі зі значними ділянками землі. А нам вже скоро й стати не буде куди, щоб не порушити прав приватних власників, які невідомо звідки з’явилися.
Усе, що відбувається довкола розподілу землі, – продовжує Алім Шевченко, – у нас робиться потайки від людей. Інформація приховується, і ми дізнаємося про продаж, приватизацію чи оренду якоїсь ділянки тоді, коли починається будівництво і вже пізно щось міняти.

- Взагалі ж, – каже Алім Олексійович, – протягом останніх п’ятнадцяти років площа особливо цінних земельних угідь дослідного господарства Інституту садівництва, на яких ведеться селекція садових рослин, зменшилась майже вдвічі. А три чверті відчужених ділянок пішли на сторону фізичним особам і приватним структурам, які не мали і не мають ніякого відношення ні до дослідного господарства, ні до Інституту садівництва. У той же час дуже багато працівників цих закладів, пенсіонери з їх числа, працівники комунальних і соціальних служб, прості селяни не в змозі задовольнити свої мінімальні потреби. Бо землю роздають гектарами, а людям і по 5–10 соток не перепадає.

У одному з номерів інформаційного бюлетеня «Право на землю» земельної спілки села розповідається про митарства учасника Другої світової війни, ветерана дослідного господарства Анастасії Данильченко, якій вже перевалило за 90.
«Я 45 років пропрацювала в дослідному господарстві, – писала Анастасія Сергіївна Президенту України. – Маю родину, що складається із восьми осіб. Всі живемо в одній квартирі… Незважаючи на моє становище, земельної ділянки мені не надали. Ділянки роздали чиновникам та депутатам і їхнім родичам, начальству і знайомим, які зовсім не мали ніякого відношення до цих земель, навіть не були жителями цієї місцевості.
Багато співробітників Інституту садівництва та господарства, що пропрацювали по 30–40 років, теж не одержали земельних ділянок і зверталися зі скаргами в різні інстанції. Скрізь відповідь одна – немає землі…
Нас ніхто не захищає від свавілля місцевих олігархів, які крадуть наше право на нормальне життя. Ви залишаєтесь єдиною нашою надією…»

Як писав автор кореспонденції – свої поневіряння Анастасія Сергіївна розпочала з 2002 року заявою до Чабанівської селищної ради, звідки отримала стандартну негативну відповідь. Після цього вона 20 разів(!) зверталася в різні інстанції, у тому числі й до всіх президентів держави по черзі. Жінка просила тільки одного – вникнути в суть справи, розібратися зі станом додержання земельного законодавства в селі та задовольнити її права та права сотень таких, як вона. Але відповіді на всі її звернення базуються на поясненнях селищної ради та Інституту садівництва про те, що «особливо цінні землі» належать науці і не можуть використовуватись для приватних цілей.

«В той же час, – пишеться в кореспонденції, – за роки поневірянь Анастасії Сергіївни роздано: в 2004 році – понад 300 земельних ділянок під приватну забудову. Лише третина з них – мешканцям села. Через два роки роздано ще 20 ділянок (лише дві – для новосільчан). Окрім того, біля 100 га земель за різними корупційними схемами виділено багатьом юридичним та фізичним особам, що не мають жодного відношення ні до цих земель, ні до інституту, ні до дослідного господарства. Сигнали про це в прокуратуру та інші правоохоронні органи завершуються стандартною відповіддю: «Порушення законів не виявлено».

Інститут садівництва Академії аграрних наук України – унікальна за своєю природою наукова установа. Його вчені разом з працівниками дослідного господарства створили на землях села Новосілки сотні унікальних сортів плодових дерев і садових культур, які користуються величезною популярністю не тільки в Україні, а й за її межами. Не одне покоління новосільчан вклало часточку свого серця у те, щоб люди могли ласувати найсмачнішими яблуками і грушами, вишнями і черешнями, персиками і абрикосами… Сьогодні ж на очах у творців тих унікальних рослин винищуються сади на проданих-перепроданих земельних ділянках, які дісталися невідомо кому.

У квітневому номері «Права на землю» за 2009 рік в статті «Земельний дерибан в дії» розповідається про те, що лише за 4 роки – з 2004-го по 2008-й – 19 ділянок разом зі спорудами та садовими насадженнями загальною площею 45,76 га ринковою вартістю 256 млн 776 тис., що належали дослідному господарству «Новосілки», були продані всього за 9 млн 350 тис. грн. Це ж яким треба бути дурнем чи філантропом, щоб так продешевити! А може, ті об’єкти й сади продавалися за реальною ринковою вартістю, а в документах виставлялася занижена ціна? Запитання, на яке може дати відповідь лише прокуратура.

– У травні-червні 2009 року, – веде далі Алім Шевченко, – понад 250 мешканців Новосілок, які належать до пільгових категорій населення, звернулися до РДА з проханням відповідно до Земельного кодексу і чинних законів виділити їм земельні ділянки в межах 10–12 соток. Їхні клопотання підтримали земельна спілка і рада ветеранів. У відповідь на ці звернення голова РДА Добрянський запевнив нас, що він активно займається питанням вилучення державних земель на користь громади і є надія найближчим часом задовольнити більшість клопотань. І дійсно, у грудні 2009 року голова Києво-Святошинскої РДА Ярослав Добрянський, голова Чабанівської селищної ради Григорій Лебідь, директор Інституту садівництва УААН Петро Кондратенко та директор ДП ДГ «Новосілки» УААН Віктор Лисанюк підписали чотиристоронній договір про співпрацю.

Кожен із них зобов’язувався виділити певну кількість землі для забезпечення потреб населення. Таким чином набралося майже 30 гектарів. Якщо ділити по 10 соток, то цього мало вистачити, щоб забезпечити майже 250 жителів села. Люди вже мріяли, що весною 2010 року садитимуть городи. Проте договір, підписаний поважними посадовими особами, залишився пустим папірцем, адже в ньому відображено лише інтереси не грошовитих лантухів, а простих людей. Який зиск з них отримаєш? І вже через три місяці голова РДА Ярослав Добрянський підписує з олігархом Романом Беєм договір про оренду ставка і біля п’яти гектарів прибережних земель, виділених сільрадою з свого резерву в рамках згаданого договору. Ще через 2 місяці – розпорядження і державний акт приватизації 0,9 га землі з визначеного для селян масиву мешканцю міста Києва начебто для ведення сільського господарства. Який новий володар уже встиг огородити двометровим залізобетонним парканом. Підписав і пішов головувати в РДА Макарівського району.

- Природно, що громада обурилася, – каже голова земельної спілки. – Ми надіслали скарги в державні й право-охоронні органи з клопотанням скасувати ці рішення. А голова ради ветеранів села, на той час депутат селищної ради Юрій Маслов, і член земельної спілки Валентина Гудзинська пішли з таким листом на прийом до нового голови РДА Володимира Луцюка. Володимир Володимирович пообіцяв ретельно перевірити цю справу і відновити законність та справедливість. У Києво-Святошинській РДА за 5 років змінилося п’ять керівників. І жоден із них не пішов з посади, не залишивши свого «автографа» на документах протиправного розбазарювання земель Новосілок. І Володимир Луцюк не виняток. Після гарячих запевнень селян він за поданням директора Інституту садівництва Кондратенка і тодішнього президента Академії аграрних наук віддав у приватну власність ще 3 га землі абсолютно стороннім людям. Тепер Володимир Володимирович очолює районну раду і успішно контролює виконання своїх же розпоряджень. Громада села дізналася про це рішення лише після того, як нові господарі з державними актами на руках прийшли освоювати ділянки, на яких ще ростуть сади науково-дослідного інституту! Частину з них уже продано за кругленьку суму – 100 тисяч у. о. А останніми днями ми довідались, що в Інтернеті по повній програмі ідуть торги нашою землею:
«Чабани. Одеська траса. Ділянка 1 га. Призначення – ОСГ з переводом цільового призначення. Прямокутна форма ділянки розмірами 280х35. Ділянка примикає до соснового лісу. На відстані 50 м – озерце. Поруч дачний кооператив «Курган». Асфальтований під’їзд. Ціна – 950 у. о./сотка».
«Продам земельну ділянку з озером, прямокутної форми. Ідеальне місце під ресторан, бізнес, зону відпочинку. Можливо під індивідуальну забудову. Держакт, зміна призначення під будь-який вид діяльності. БЕЗ КОМІСІЙНИХ. Договірна».
У нас вже немає довіри до влади. Але ж і руки опускати не можна

– Недарма кажуть, що надія вмирає останньою, – зітхає Алім Олексійович. – Недавно земельна спілка і рада ветеранів передали новому голові Києво-Святошинської райдержадміністрації Михайлові Заславському відкритого листа, в якому розповіли про все, що відбувається у нашому селі впродовж останніх десяти років. Навели факти кричущого беззаконня, про які я розповідав. Зокрема, написали про те, що за різними корупційними схемами відчужено стороннім фізичним особам та приватним структурам біля 200 га земель державної і комунальної власності! У той же час сотні мешканців села – працівники Інституту садівництва і дослідного господарства, трудівники соціальної сфери та пенсіонери із їх числа, ветерани війни і праці, інваліди, чорнобильці та інші пільгові категорії населення – не в змозі задовольнити свої мінімальні законні права на земельні ділянки. Та, відверто кажучи, надія на відновлення справедливості у нас невелика. Чимало громадян села вже не довіряє владі. Стомилися там шукати доброго царя. Та треба ж щось робити. Тож вирішили звернутися до головного опозиціонера Київщини Костянтина Бондарєва з проханням втрутитися у ситуацію та допомогти скасувати всі незаконні рішення і розпорядження керівників РДА та повернути земельні ділянки Чабанівській селищній раді.
Автор Іван Силка
Джерело:

http://v-k.org.ua/pages/view/602


Довідка:
Інститут садівництва НААН України 25 жовтня 2912 року за результатами тендеру уклав угоду з ЗАТ «Метхім» на будівництво біотехнологічного тепличного комплексу в селі Новосілки Києво-Святошинського району вартістю 51,98 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».
До кінця 2014 року має бути зведено тепличний комплекс площею 10 400 кв метрів для вирощування безвірусного садивного матеріалу плодових, ягідних і горіхоплідних культур. Комплекс теплиць призначено для оздоровлення господарсько-цінних видів сортів, масового розмноження базового садивного матеріалу виробничою потужністю до 500 000 підщепного матеріалу плодових культур та до 1 000 000 розсади суниці.
Теплиця буде складатись з зимових споруди «Venlo» 8м, «Gothic Tonnel» 9,60 м і 12.80м шириною, неопалюваних складських споруд «Tunnel» 9,6 м, та інш.
Розпорядником коштів на будівництво є Міністерства аграрної політики. Міністр Микола Присяжнюк раніше очолював Житомирську облдержадміністрацію і має стосунок до кількох місцевих компаній, в тому числі «Житомирського м’ясокомбінату».
Станом на 2011 рік 64% акцій ЗАТ «Метхім» належали Андрію Гордієнко, ще 27 – Абазеру Еміраджієву. Гордієнко відомий як директор житомирських компаній «Капіталінвестбуд», «Укренерготрейд».
Єдиним допущеним до участі в тендері конкурентом було ТОВ «Сервісна компанія «Ліміт», яка має статутний капітал 1 тис грн.
Джерело: http://nashigroshi.org/2012/11/02/prysyazhnyuk-zvodyt-pid-kyjevom-teplychnyj-kompleks-za-52-miljony/

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ


ПОЛЮВАННЯ НА ЗЕМЛЮ
15.03.2017 15:56

Село без меж: про сади, землю та владу грошей
27.08.2016 13:55

ЗЕМЕЛЬНІ ПРИСТРАСТІ НААН
08.04.2016 22:08

Заклейменные украинским лесом…
10.03.2016 11:29

ЭЛЕКТРОСХЕМЫ. КАК ВАС ОБМАНЫВАЮТ…
21.02.2016 01:16


Использование любых материалов, размещённых на сайте, разрешается при условии ссылки на justpeoplenews.com. Для интернет-изданий – обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет-изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.