ЗАТ «КЗШВ «СТОЛИЧНИЙ». ПРО ПОРУШЕННЯ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА

Опис порушень корпоративного права в ЗАТ «КЗШВ «Столичний»

Спочатку, для сприйняття загальної картини, – трохи  історії…

В 1992 році на базі державного підприємства  – цілісного майнового комплексу «Київський завод шампанських вин» (був створений в 1954 році) трудовий колектив цього підприємства за розпорядженням міністерства АПК та рекомендацією ФДМУ створює організацію орендарів, що бере  в оренду вищезгаданий державний  цілісний майновий комплекс (скорочено ЦМК). Укладається договір оренди ЦМК між Фондом державного майна України (скорочено ФДМУ) і організацією орендарів – ідентифікаційний код 24251681  (прикладаю копію свідоцтва про державну реєстрацію – додаток № 1), яка до моменту укладання договору оренди ЦМК створила юридичну особу – «Колективно-орендне підприємство «Київський завод шампанських вин» (скорочено «КОП «КЗШВ») – ідентифікаційний код 00416380 (прикладаю копію свідоцтва про державну реєстрацію – додаток № 2 ). Таким чином, з 1992 року починають існувати паралельно дві структури: перша – державний ЦМК «КЗШВ» (у вигляді нерухомого майна: будинки, споруди та рухомого майна: різноманітні транспортні засоби ), що орендується організацією орендарів і за його оренду щокварталу платиться певна сума орендної плати (згідно з укладеним договором оренди), і друга «КОП «КЗШВ», що не має в 1992 році практично нічого. Починаючи з 1992 року весь напрацьований прибуток уже стає не власністю держави (як було раніше), а трудового колективу. Підприємство (КОП «КЗШВ») просто процвітає. Щорічний прибуток від господарської діяльності йде: на зарплату трудовому колективу, (яка ледве не сама більша (на той час) по місту Києву), на розвиток виробництва (придбаються  нові основні засоби у вигляді устаткування, транспортні засоби тощо), на покращення державного майна у вигляді ремонтів (що означає, що будівлі ЦМК мають вже фактично двох власників:  Державу, яку представляє ФДМУ і  Орендаря – організацію орендарів орендного підприємства «Київський завод шампанських вин», власність якого виражається  у вигляді вартості вкладених грошових коштів Орендаря у ремонти цих державних будівель), на оплату оренди ЦМК «КЗШВ», на переоформлення у власність «КОП «КЗШВ» інтелектуальної власності держави (з дозволу держави) у вигляді товарних знаків (етикетки) і промислових зразків (таким чином, наприклад, КОП «КЗШВ» став власником товарного знаку у вигляді етикетки «Советское игристое» та «Советское шампанское», – самого популярного бренду як раніше так і сьогодні на Україні та у деяких країнах бувшого СНД), а так само на оформлення й «розкручування» нових об’єктів (товарних знаків, промзразків) інтелектуальної власності, які згодом стають справжніми брендами. В 1999 році вартість активів «КОП «КЗШВ» уже приблизно дорівнює  вартості активів державного ЦМК          «КЗШВ». У цьому ж році на підприємство надходить лист із ФДМУ в якому останній рекомендує створити нову господарську форму ведення, більше наближену до сучасних умов і законодавства, замість «КОП «КЗШВ». З існуючих різноманітних форм господарювання трудовий колектив за пропозицією директора Мацко Олександра Петровича (який, у свою чергу, також консультувався з певними фахівцями) приймає в 1999 році рішення – створити закрите акціонерне товариство «Київський завод шампанських вин «Столичний», скорочена назва – ЗАТ «КЗШВ «Столичний» – ідентифікаційний код 30373419 (копію свідоцтва про державну реєстрацію додаю – додаток № 3). Дане закрите акціонерне товариство випускає свої акції, які розподіляються між трудовим колективом, а вірніше між членами організації орендарів КОП «КЗШВ».  Кожний член організації орендарів викуповує свою частку акцій за власні кошти. При цьому частина акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний»  – 1000 штук продається КОП «КЗШВ». А за ці 1000 акцій  КОП «КЗШВ» передає майже всі свої активи ЗАТ «КЗШВ «Столичний». При цьому в КОП «КЗШВ» залишається певна частина активів, яка належить всьому трудовому колективу, тобто членам організації орендарів. В цю частину входить – дебіторська заборгованість  (декілька мільйонів гривень) по проблемним фірмам (основна частина цієї заборгованості при допомозі судів була повернута КОП «КЗШВ»), 10 % частка – в 1 мільйон гривень КОП «КЗШВ» в Кримському пансіонаті «ЛУЧ» та частина (кілька десятків) товарних знаків та промзразків (в основному етикетка на шампанське. Товарні знаки – етикетка не були реально оцінені. Їх реальна вартість, в разі оцінки, орієнтовно становила не менше 30 мільйонів гривень. Десь в межах 60 мільйонів). Після передачі за придбані акції (ЗАТ «КЗШВ «Столичний») основної частини активів КОП «КЗШВ»  закритому акціонерному товариству «КЗШВ «Столичний»  КОП «КЗШВ», яке до передачі основної частини активів було основним підприємством, перейменовується в дочірнє підприємство ЗАТ «КЗШВ «Столичний» – «Виробничо-торгове підприємство «Київський», скорочено – ДП «ВТП «Київський» з тим же ідентифікаційним кодом 00416380 (що був у КОП «КЗШВ») на яке видається нове свідоцтво про реєстрацію. При цьому згідно зареєстрованого статуту ДП «ВТП «Київський» стає правонаступником всіх прав і обов’язків колишнього КОП «КЗШВ», яке після реєстрації ДП «ВТП «Київський» перестає існувати. Додаю також Свідоцтво про державну реєстрацію дочірнього підприємства (ЗАТ «КЗШВ «Столичний) – «ВТП «Київський» (колишнє КОП «КЗШВ») додаток № 4.

А організація орендарів приєднується до ЗАТ «КЗШВ «Столичний», після чого також перестає існувати, а ЗАТ «КЗШВ «Столичний» стає її правонаступником.  Тому, в договорах оренди  державного ЦМК між організацією орендарів орендного підприємства «КЗШВ» і ФДМУ змінюється «шапка» і Орендарем стає вже не організація орендарів, а її правонаступник – ЗАТ «КЗШВ «Столичний».

А тепер про порушення корпоративного права (та й не тільки корпоративного).

Порушення, які виникали по ходу існування ЗАТ «КЗШВ «Столичний» аж до взаємин з австрійською (фактично австрійсько-німецькою) фірмою  «Хенкель…», я розіб’ю на два періоди.  Перший, – до приходу «Хенкеля…»,  другий – після приходу «Хенкеля…».

Порушення в першому періоді:

1) Порядок першочергового розподілу акцій. Акції повинні були бути розподілені  згідно розробленого Положення про розрахунок розподілу акцій (у Положенні враховувалося – займана посада, кількість пророблених  років, освіта). Це Положення розроблялося декількома посадовими особами організації орендарів. Серед них – головний інженер Ковальов Микола Миколайович, замдиректора по економіці Бєліков Сергій Миколайович і ін.(редакцію, що була ними розроблена, вони можуть підтвердити). Директорові – Мацко Олександрові Петровичу по даному Положенню повинно було  належати близько 10 % від загальної кількості акцій. Незважаючи на те, що дане Положення було схвалене фактично всім адмінперсоналом, директор нав’язав свою волю – захотів більше. І замість належних 10 % одержав 25,39 %, тобто 9 395 акцій з 37 000 ( Прикладаю копії:  проект Положення про розрахунок розподілу акцій – додаток № 5; свідоцтво про реєстрацію випуску акцій в 1999 році – додаток № 6;  перші сім сторінок установчого договору – додаток № 7). Інша частина – 74, 61 % акцій була розподілена між членами трудового колективу, які були членами вищезазначеної організації орендарів. Таким чином, у всіх акціонерів з самого початку  «відщипнули» їхній шматок пайової корпоративної участі. Робочий персонал, що на той час становив більше 70 % від загальної кількості працівників заводу, не знає про це зловживання директора (зловживання владно-посадовими повноваженнями) по розподілу акцій і дотепер. (Можливо цим можна скористатися при вирішенні питання по строку позовної давності щодо даного порушення). Стосовно ж працівників адмінперсоналу заводу, то враховуючи те, який був тиск з боку директора, вони боячись втратити роботу (посаду) не вжили ніяких  заходів, а тільки висловили своє обурення один одному (при нагоді, певні з них готові дати свідчення про це зловживання директором) .

2) Сумнівна угода, пов’язана з купівлею інвестиційних сертифікатів. Купівля даних сертифікатів була пов’язана з акціями. При купівлі акцій акціонерами, кожному акціонерові продавався інвестиційний сертифікат інвестиційної компанії «Разноэкспорт» (прикладаю копію інвестиційного сертифікату – додаток № 8 ), тобто кожний акціонер крім коштів за акції, які вносив у касу підприємства (видавалися, як потрібно,  корінці про оплату), вносив невідомо куди ще додатково близько 18 грн. за інвестиційний сертифікат. Ніяких підтверджуючих документів про оплату інвестиційного сертифікату не надавалося. Давали тільки розписатися про одержання цього сертифікату в якомусь зошиті. Крім того, був укладений договір № 872 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого юридична особа ЗАТ «КЗШВ «Столичний» придбавала в інвестиційної компанії «Разноэкспорт» інвестиційні сертифікати за ціною 78 коп. за штуку на загальну суму 8 255 грн. (Прикладаю копію договору № 872 – додаток № 9). Покупка цих інвестиційних сертифікатів пояснювалася тим, що нібито за допомогою їх можливо було уникнути податків при процедурі купівлі-продажу валових активів юридичної особи  КОП «КЗШВ» (ідентифікаційний код 00416380) юридичній особі ЗАТ КЗШВ «Столичний» (ідентифікаційний код 30373419). Може це й так…???  Але, якщо подивитися, що надруковано на звороті інвестиційного сертифікату, то все це якось не в’яжеться…Крім того, стало відомо, що фірма, яка продала свої інвестиційні сертифікати практично «пустушка» і ніякої «життєдіяльності» на момент продажу інвестиційних сертифікатів  не вела. Не виключено, що це було просто для когось «обналом» готівки для купівлі акцій…

3) Методи  придбання (скупки) акцій (шантаж, умисне введення в оману або шахрайство). Незважаючи на те, що директор скориставшись своїми посадовими повноваженнями вже одержав «блокуючий» пакет акцій (більше 25 %), він захотів ще, – почав наполегливо вимагати у членів трудового колективу приналежні їм акції. При цьому мова не йшла про купівлю-продаж, а про те щоб акціонери дали йому акції нібито на зберігання або ж «в управління». Мотивував він це тим, що на завод може прийти «багатий дядько» (на той час слова «рейдер» ще не було в побуті) і більшість акціонерів позарившись на гроші можуть продати цьому «дядьку» свої акції, що в кінцевому результаті може привести до того, що всі вони будуть «викинуті»  на вулицю, а замість заводу буде просто будівельний майданчик. По даному питанню він змушував начальників цехів і відділів (якщо вони надалі хочуть залишитися начальниками) проводити серед своїх підлеглих певну «виховну» роботу. Але на той час, незважаючи на «виховну» роботу, директорові «продали» свої акції, фактично думаючи, що вони дають акції на зберігання, зовсім незначна кількість акціонерів в межах 5-10 чоловік, що склало менше 1%. Це були найбільш «боягузливі» акціонери, в основному пенсійного віку, яких шантажували тим, що говорили, – «не віддасте директору акції підете на пенсію», і у яких був зовсім незначний пакет (%) акцій. Тому, маючи невелику кількість акцій вони вирішили, що краще віддати свій незначний пакет, але залишитись на роботі. При цьому акції продавалися за символічною ціною – приблизно 10-20 грн. за штуку (у деяких випадках умудрявся навіть купити по номінальній вартості 2 грн.50 коп.) Купівля-продаж за даною методикою (шляхом введення в оману) здійснювалася в основному без нотаріуса, в т.ч. і при всіх подальших угодах. Щоправда залучались різноманітні торгівці цінними паперами, з якими, наприклад, значно легше домовитись чим з нотаріусом стосовно питання введення акціонерів в оману. Тому, при купівлі акцій акціонерові можна було «парити» все що завгодно. Тобто, акціонеру, наприклад, кажуть, що він підписує договір на управління чи користування його акціями (і за користування йому платяться певні гроші), а він фактично підписував договір купівлі-продажу.

Таким чином, директорові за допомогою вище зазначених методів, основою яких були – свідоме введення акціонерів в оману й шантаж, вдалося ще трохи (не більше 1%) збільшити свій пакет акцій. Але своєї мети – зібрати в себе контрольний пакет (більше 50 %) Мацко на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував  Любович Євгеній Леонідович, (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру), – збільшити своє процентне співвідношення акцій шляхом само особистої скупки додаткової емісії (випуску) акцій, не повідомляючи про цю емісію акціонерів. Вищезгаданий  Любович Є.Л. був  власником (і є на сьогодні) фірми ТОВ «Дисконт-Альфа» (юридична особа, що займалося торгівлею цінними паперами та деякими іншими юридичними послугами, код ЄДРПОУ – 22976477).

Але перед тим як розкрити аферу по другій емісії я додатково розкажу ще важливий момент по акціонерам-пенсіонерам.

Хоча  переважна більшість акціонерів-пенсіонерів  не піддалася на шантаж по відчуженню своїх акцій, вони все ж піддалися на шантаж (так як на той час  були працівниками заводу) частково, а саме: вони віддали свої акції насправді на збереження директору Мацко (щоправда без підписання будь-якого договору на збереження). Тобто, Мацко фізично отримав від них сертифікати їх акцій і поклав їх у свій сейф. Потім  це і  зіграло певну роль при відчуженні акцій  акціонерів-пенсіонерів. Тепер поясню. Як розписано мною нижче, після продажу Мацком  76% акцій фірмі «Хенкель..», які він попередньо незаконно відібрав у трудового колективу, представники фірми «Хенкель..»  при активній підтримці Мацка продовжили під прапором шантажу (не віддаси акції будеш в недалекому майбутньому звільнений) відбирати у акціонерів-працівників заводу (працівники-акціонери підписували договір купівлі продажу) їх акції.  При цьому акції продали і значна кількість акціонерів-пенсіонерів, які вже не були працівниками заводу. До того моменту поки я особисто не поспілкувався  з цими пенсіонерами, які на момент продажу фірмі «Хенкель..»  вже не були працівниками заводу, я не міг зрозуміти чому вони продали свої акції по такій символічній ціні, адже їх не могли шантажувати як, наприклад, працівників заводу. І після спілкування  з’ясувалося, що шантаж все ж таки був, а до нього ж ще й введення  в оману. Дані пенсіонери розповіли мені наступне. (Приведу розповідь майже дослівно.) – «Що нам синочку було робити, коли наші начальники «їли» нас чи не щодня щоб ми віддали акції директору (Мацко) на зберігання. Ми змушені були віднести свої акції (сертифікати) директору. Він при нас поклав їх у сейф і сказав, що не переживайте, ваші акції нікуди не дінуться, а будуть зберігатися у мене. Коли ж ми звільнялися, бо важко було зі здоров’ям, він нам відмовився віддати наші акції (сертифікати), сказавши, що вони будуть зберігатися у нього, бо інакше ми можемо продати їх комусь на сторону. А потім до нас додому приїхали (це коли вже був «Хенкель..») два працівника заводу (не буду називати їх імен так як особисто мені вони нічого поганого не зробили, хай, якщо захочуть, їх назвуть при опитуванні слідчими самі пенсіонери). Вони нам сказали, що директор просив передати, що якщо ми хочемо отримати хоч якісь гроші за акції, то нам потрібно підписати всі документи, що нам  дадуть по акціям. Якщо на протязі двох тижнів ми документи не підпишемо, то наші акції пропадуть і він обклеїть ними у себе вдома туалет. І що нам було робити, адже акцій (сертифікатів) у нас на руках не було, вони були у  Мацко в сейфі  і ми подумали, що можемо насправді втратити свої акції  нічого за них не отримавши, а тому й змушені були все підписати щоб отримати хоча б що-небудь».

Таким чином, в ці 11 % акцій, які шляхом шантажу додатково придбав «Хенкель..»     (тобто, після продажу Мацком  76 %, після чого вийшло 76 + 11 = 87 % акцій) , увійшли і ці пенсіонери до яких, як зазначалося вище, як і до працюючих працівників був застосований шантаж + введення в оману. Коли буде необхідність всіх цих свідків (постраждалих) пенсіонерів я назву слідчим. Крім того, мені відомі і інші подібні  випадки. Так, наприклад, коли до Мацко приходили спадкоємці померлих акціонерів щоб отримати сертифікат акцій, бо їх батько чи мати розказали, що акції знаходяться у Мацко в сейфі, останній їх виганяв з кабінету, говорячи, що в його нічого не має. В результаті кілька таких людей не змогли перевести на себе право власності на акції, бо нотаріусу  для оформлення спадкоємства по акціям потрібен був сертифікат. Також коли прийде час можу назвати  даних постраждалих  (є контактні телефони, домашні адреси).

 4) Порушення процедури другої емісії, підробка документів (протоколу загальних зборів акціонерів № 3 від 20.01.2001 року). Як уже був сказано вище, директор погодився на пропозицію Любовича Є.Л. – «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому Любович, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів (знав хіба що тільки голова наглядової ради (на той час) – Лензіон Валентин Йосипович). Доказом  цієї таємної афери є публікації в газеті «Бюлетень. Цінні папери України» № 102 від 29.12.2000. і газеті «Авізо» № 1 від 04.01.2001. про те, що 20.02.2001р. відбудуться загальні збори акціонерів, а далі ішла  інформація про порядок денний. Ніякої згадки про намічену емісію акцій, а відповідно про збільшення статутного фонду  не було. (Додаю копії публікацій з вищезгаданих газет – додаток № 10 та № 11). Дане питання (про другу емісію) звичайно не розглядалося й на загальних зборах. А протокол загальних зборів за № 3 від 20.02.2001.(копію протоколу № 3 додаю – додаток № 12 ) був сфальсифікований, адже саме в ньому оговорені  ці два ключових взаємопов’язаних  питання – збільшення статутного фонду (1 питання) шляхом випуску додаткової кількості акцій (2 питання), про які у вищезгаданих публікаціях нічого не було сказано.  Я не звинувачую тих, хто підписав протокол (голову зборів і секретаря. ) Швидше за все їм дали підписати непрошитий протокол, а потім поміняли необхідні сторінки (адже підписи проставлені не на кожному аркуші, а тільки наприкінці протоколу). Всі роки цей протокол посилено ховався. Мені в руки він потрапив чисто випадково в 2008 році, після чого мною була зроблена його фотокопія. Таким чином, одним із головних правопорушень на той час (2001 рік) було -  порушення ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» – суть, що зміни  про  порядок денний загальних зборів акціонерів (щодо питання збільшення статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій) не публікувалися в пресі за 45 днів до дня скликання загальних зборів, в результаті чого переважна більшість акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» не змогла скористатися своїм переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Усього було додатково випущено 22 400 акцій, що збільшило першочергову кількість акцій на 60,54 %, а в червні 2001 року було видано нове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (копію нового свідоцтва додаю – додаток № 13) на 59 400 штук (підсумкова кількість акцій, тобто старий випуск – 37 000 штук + новий випуск 22 400 штук) замість старого свідоцтва (у старому свідоцтві значилося  37 000 штук акцій). Директор ЗАТ «КЗШВ «Столичний» – Мацко О.П. з додатково випущених 22 400 штук акцій придбав 20 306 штук, що склало трохи більше 90 % від загальної суми додаткової емісії. Разом у нього в наявності вийшло 29 701 акція, що склало більше 50 % від загальної суми всіх акцій, тобто контрольний пакет, після придбання якого він вже міг вирішувати  будь-які господарські питання, в т.ч. і на свою особисту користь. Таким чином, при допомозі певних вищезазначених незаконних дій він домігся того чого хотів, – придбав незаконним способом контрольний пакет акцій (трохи більше 50 %). Потім (я думаю це було «розіграно» навмисно) виник деякий витік інформації. Невеликій кількості акціонерів стало відомо про ці акції, і вони, звичайно, забажали докупити акції. При цьому директор провів «виховну» роботу з керівним складом. Суть – він не буде «вітати» того,  хто вирішить докупити акції. У зв’язку із цим багато керівників, які випадково дізналися про додатковий випуск акцій ( і то після того як особисто у директора вже було 90% акцій другої емісії), не ризикнули докуповувати акції. Наприклад, хотіли докупити акції, але побоялися  два замдиректора, у т.ч. замдиректор по економіці Бэліков С.М.  Щодо мене, то я вирахував свій зменшений в результаті другої емісії % акцій (адже при додатковому випуску акцій % співвідношення частки кожного акціонера в статутному фонді зменшилось), й звернувся із заявою про додаткове придбання акцій. Суть – поверніть мій % частки в статутному фонді у вигляді акцій, котрий зменшився в результаті другої емісії. Акції мені довелося дати, але однаково не дали того, що було в заяві. Недодали 68 акцій. Недодача мені (та й не тільки мені) акцій також є порушенням.  Усього змогло придбати додатково акції, а точніше сказати їх залишок ( і то з оглядкою та ще й після того як Мацко вже забрав собі більше 90 % додаткової емісії) – 71 працівник (не рахуючи Мацко). Тобто, не змогли скористатися своїм переважним правом по причині того, що не була доведена належним чином (а вірніше сказати будь-яким чином) інформація  про другий випуск акцій, – 460 чоловік. (Копію списку осіб, що придбали акції другої емісії додаю – додаток № 14 ).

З певних джерел мені стало відомо про деякі пояснення, які  надавались посадовими особами ЗАТ «КЗШВ «Столичний»

в ході перевірки ДКЦПФР м. Києва  2009 року. Перше це те, що нібито всі акціонери повідомлялися про проведення загальних зборів шляхом вивішування оголошення  в доступних для огляду місцях. Так, інколи такі оголошення вивішувалися  на дошці об’яв. Але ж якщо такі оголошення  й вивішувалися, то як правило або в  день проведення загальних зборів, або за 1 день до проведення. Крім того, в оголошенні ніколи не значився порядок денний. Просто повідомлялося , що такого то дня , у такий то час відбудуться загальні збори акціонерів. (Говорю про це як свідок). Вищенаведене підтверджено відповідними свідченнями акціонерів, які надавались в УБОЗ м. Києва коли була порушена відповідна кримінальна справа. (Постанова про порушення кримінальної справи була потім скасована Голосіївським районним судом М. Києва, який по територіальності не мав ніякого відношення до даної справи. Адже ні дії по акціям, ні підприємство, ні посадові особи, що були підозрюваними в скоєнні злочину не відносилися, не знаходилися і не проживали в Голосіївському районі. Можна тільки здогадуватися про основну причину скасування судом даної Постанови…) При потребі готові дати свої свідчення повторно (які вже давали свої свідчення раніше коли була порушена вищезгадана кримінальна справа) свідки – Ющенко О.П. (проживає – м. Київ, вул. Б. Гмирі, 9- А, кв. 25);  Іваненко О.О.( проживає -  м. Київ, вул.  Захарівська, 1, кв. 36 ); Лемешко С.Б. (проживає – м. Київ, вул. Дубровицька, 75, кв. 129); Кривенок І.М. (проживає – м. Київ, вул. В. Порика, 15, кв.222); Бєліков  С.М. (проживає -  м. Київ, проспект Маяковського, 16/12, кв. 53); Ковальов М.М.  (проживає -  м. Київ, пр-т  Героїв Сталінграда, 16-Д, кв.52) ; Кучма Ольга Григорівна  (проживає  – 02140,  м. Київ, вул. Гришка, 10, кв. 127) ; Сметанюк Ольга  Іванівна (проживає – м. Київ, вул. Петра Григоренка, 36, кв. 541).

Додатково можу назвати ще кілька десятків свідків, які також згодні давати свідчення. Взагалі, якби дана справа зрушила з місця, свідчення б дали близько 300 осіб. Щодо пояснення стосовно того, що нібито питання про збільшення статутного фонду ЗАТ «КЗШВ «Столичний» було включене до порядку денного загальних зборів акціонерів  на вимогу акціонера, що володів більше   10 % акцій (цілком зрозуміло, що цим акціонером був Мацко), то такого ні я ні інші акціонери не пам’ятають. Єдиний хто може це підтвердити,  то це зацікавлена особа – Мацко О.П. та його прибічник, який був матеріально зацікавлений Мацком, – колишній голова наглядової ради товариства – Лензіон В.Й.  Стосовно пояснення, що повідомлення було розіслано кожному непрацюючому акціонерові, а працюючі були сповіщені за допомогою вивіски оголошення, зазначу, що все це не відповідає дійсності. Навіть непрацюючим акціонерам нічого не надсилалось, а якщо кому й надсилалось, то тільки з порядком денним, що був опублікований в газеті, тобто без питання збільшення статутного фонду шляхом випуску додаткових акцій. А оголошення, як я вже згадував, гарантовано не містило інформації про порядок денний взагалі.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 за № 13  чітко зазначає, що при такій ситуації рішення загальних зборів стосовно додаткового випуску акцій (хоча його як такого й не було в реальності, а все було просто відображено у фальсифікованому протоколі)  повинне однозначно визнаватися недійсним.  Крім того, всі рішення загальних зборів акціонерів, а також угоди, що були проведені Мацком по відчуженню акцій (і не тільки акцій) також можна визнавати недійсними, бо всі рішення, в ході інших загальних зборів акціонерів, фактично приймались не трудовим колективом (у якого злочинним шляхом відібрали акції), а безпосередньо однією особою – колишнім директором заводу Мацком  Олександром Петровичем (адже він мав значну % перевагу в акціях, – більше ніж контрольний пакет), в т.ч. рішення стосовно безкоштовного відчуження колективного заводського майна  на користь Мацка.

Таким чином, одне із головних порушень – неповідомлення акціонерів про збільшення статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій внаслідок  чого переважна більшість акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» не змогла скористатися своїм переважним правом на придбання додатково випущених акцій,  так і залишилося відкритим і по теперішній час. Як вже зазначалося вище, більшість акціонерів та бувших акціонерів у яких «відібрали» акції шляхом шантажу та введенням в оману про  вище оговорене  порушення  щодо другого випуску акцій і його розподілу не знає нічого і дотепер. Тому,  при вирішенні питання стосовно позовної давності можна вільно застосовувати частину 3 ст. 258 ЦКУ, відповідно до якої – строк давності по визнанню недійсної угоди, укладеної під дією насильства або обману (у цьому випадку) встановлений в 5 років від дня закінчення насильства або з моменту, коли був виявлений обман, тобто після того як всіх акціонерів, у т.ч. колишніх, офіційно ознайомлять  з матеріалами перевірки ДКЦПФР м. Києва, що проходила в 2009 році.

В 2003 році у директора вже було 30 120 акцій, тобто йому вдалося «видерти» в акціонерів  ще  419 акцій (додаю копію відповіді закріпленого за ЗАТ «КЗШВ «Столичний» Реєстратора – ТОВ «Міжгалузевий  реєстраційний центр» – додаток        № 15).

5) Порушення прав акціонерів  щодо попереднього ознайомлення з порядком денним загальних зборів акціонерів, передбачене ч.1 ст.43 Закону України «Про господарські товариства». Якщо дотримуватися норм відображених у Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008. за № 13, то можна припустити, що всі акціонери не могли б отримати акції, тому що питання кодування цінних паперів (акцій) і видача їх на руки акціонерам передбачалася пунктом 8 (під найменуванням «Різне») протоколу загальних зборів акціонерів № 2 від 18.04.2000р. (Копію протоколу загальних зборів акціонерів за № 2 додаю – додаток № 16). А у вищезгаданій  Постанові Пленуму ВСУ частина 2 пункту 22 визначає: «Також повинні визнаватися недійсними рішення загальних зборів, розглянутих у питаннях «Різне», «Організаційні питання» тощо».

6) Порушення першочергового права акціонерів при купівлі-продажу акцій. Після 2003 року директор Мацко  вирішив знайти «дах». Він потай продає контрольний пакет акцій, порушуючи цим першочергове право акціонерів, банку «Аваль», тобто 50 % + 1 акція, невеликий залишок акцій – 264 штуки залишає в себе. Про цей продаж довідалися тільки з публікації в Інтернеті (копію публікації з Інтернету додаю – додаток № 17). Більшість акціонерів трудового колективу не знає, що така угода була й до сьогоднішнього дня (навіть я не бачив цього договору купівлі-продажу акцій), а це незнання означає, що його можна буде також застосувати коли буде вирішуватися питання по строку позовної давності. За певною домовленістю з «Авалем» директор Мацко продав (офіційно) приналежні йому акції як би мовити «на певний час» (неофіційно), щоб коли буде потрібно він їх міг викупити в «Аваля» з урахуванням винагороди за «зберігання» (що він з часом і зробив…). Якщо керуватись тільки тими копіями документами що є в мене в наявності, то акції ЗАТ «КЗШВ «Столичний», які придбав з порушеннями банк «Аваль» у директора Мацка,  через деякий час опинились у двох фірм. Це -  ЗАТ «СК (можливо страхова компанія – ?) «Еталон –поліс» та ЗАТ «СК (можливо страхова компанія – ?) «Пуск» – (див. додатки   № 18 та    № 19). Можливо, ці акції, знову порушуючи першочергове право акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний», продав таємно (акціонери не отримували стосовно цього навіть повідомлень , не говорячи вже за якісь пропозиції використання переважного права) цим фірмам, з певною таємною угодою з Мацком, банк «Аваль».

7)  Порушення права власності акціонерів при передачі основних  фондів (нежитлового будинку) у статутний фонд  ТОВ «Вина Інтернешинел плюс». Особисто вважаю, що сфальсифікованим  є також протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» за  № 4 від  27.12.2001 року. Зокрема – це питання відображене у пункті 2 даного протоколу, – «про вступ до складу господарських товариств».  Це був вступ в якості  співзасновника в –  ТОВ «Вина Інтернешинел плюс» ( ідентифік. код 31628514, знаходилось за тією ж  адресою – вул. Сирецька, 27)  і  в спільне підприємство – ТОВ «Київагро». Відносно 1-го («Вина  Інтернеш…»), то можливо питання про вступ двома словами й згадувався, але при цьому на зборах не говорилося, що ціна цього вступу – передача єдиного будинку – цеху площею 499 кв.м. (у цьому цеху проводився розлив вина й газованої води), який належав на праві приватної власності юридичній особі ЗАТ «КЗШВ «Столичний». (Даний будинок за ФДМУ чомусь не значився…По ньому провели всю необхідну технічну документацію й одержали свідоцтво на право власності зареєструвавши його в БТІ, де власником виступала юридична особа – ЗАТ «КЗШВ «Столичний»). Передача цього будинку в статутний фонд ТОВ «Вина Інтернешинел плюс» вирішувалася кулуарно за «зачиненими дверима». Відносно 2-го («Київагро»), то про нього на зборах  взагалі не оговорювалося. З якою господарською метою в статутний фонд «Київагро»  вносилися чи то майно, чи то гроші (і в яких розмірах ??) незрозуміло. Хоча цілком зрозуміло, що не на благо ЗАТ «КЗШВ «Столичний» (а значить всіх інших акціонерів крім Мацко), а швидше за все на особисті інтереси директора…… (Додаю копії: протоколу загальних зборів акціонерів № 4 і свідоцтво на право власності на нежитловий будинок – додатки  № 20 та № 21).

8) Шантаж, погрози, введення в оману або просто – обман акціонерів  і т.д. Досить цікаві події відбулися в 2003 році. Директор створює  підприємство «клон» за  тією ж юридичною адресою – ЗАТ «Столичний завод шампанських вин» (додаю копії: свідоцтва про державну реєстрацію, довідку зі статистики – додаток № 22 та № 23). Основна мета створення – шляхом обману (тобто свідоме введення в оману акціонерів з деяких питань корпоративного права) і шантажем заволодіти іншими акціями ЗАТ «КЗШВ «Столичний», а також використання грошових ресурсів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» для власного підприємства  Мацко О.П. – ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», у якому його частка становила майже 70 %. Схему йому розробив знову таки Любович Є.Л. з ТОВ «Дисконт-Альфа». Директор буквально заганяє акціонерів основного підприємства ЗАТ «КЗШВ «Столичний» у підприємство «клон» – ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», без переходу акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» працювати на даному підприємстві-клоні. А відбувається це в такий спосіб. Він кидає клич, що всі акціонери ЗАТ «КЗШВ «Столичний» зобов’язані здати, а вірніше поміняти свої акції (що мали реальну вартість) на акції (пустушки) ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Хто не здасть, той проти нього й не «патріот» заводу тому що все це потрібно начебто для блага підприємства (тобто реально й обгрунтовано  він не міг пояснити акціонерам для чого ж все це робиться. Хоча згодом придумав версію, що це для того – щоб більше було вигідних умов для акціонерів при приватизації ( у майбутньому) державної частини майна). Особливо тисне він на керівний склад підприємства. Говорить, що якщо вони хочуть залишитися при посаді вони зобов’язані попрацювати зі своїми підлеглими. Для того щоб підприємство «клон» нормально функціонувало йому звідкись потрібно було брати гроші. У підприємстві «клоні» працює два чоловіки, – він як директор (Мацко О.П.) і головний бухгалтер. Питання фінансування він вирішує дуже просто. 02 квітня 2003 року директор Мацко за пропозицією Любовича укладає договір купівлі-продажу сукупних валових активів вищезгаданого дочірнього підприємства («дочка» ЗАТ «КЗШВ «Столичний») «ВТП «Київський» (активи, як вже зазначалося вище, складаються із залишку дебіторської заборгованості  за шампанське – це кілька мільйонів гривень, товарних знаків-етикетки, які на той час не були реально оцінені тому, що ще не існувало методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності затвердженої Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1185, а також 10 % частки – в 1 мільйон гривень в статутному фонді кримського пансіонату «Луч»). Договірна ціна продажу сукупних валових активів склала  за договором купівлі-продажу символічну ціну – 20 000 грн. (копію договору купівлі-продажу сукупних валових активів додаю – додаток № 24). Дана угода 04 квітня 2003 року була затверджена на загальних зборах акціонерів (Протокол № 6) ЗАТ «КЗШВ «Столичний». При цьому зрозуміло, -  як би не голосували акціонери, Мацко, маючи контрольний пакет акцій, все одно б прийняв потрібне йому рішення. При цьому на зборах ніхто не говорить по якій ціні продаються сукупні валові активи. У протоколі також було зазначено: «…У зв’язку з продажем валових активів ВТП «Київський», припинити його діяльність як юридичної особи з часу передачі зазначених сукупних валових активів покупцю та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ». (Копію протоколу № 6 загальних зборів акціонерів додаю – додаток № 25). Після чого ВТП «Київський» (ідентиф. код 00416380), що стало правонаступником  колишнього КОП «КЗШВ» (ідентиф.код 00416380) було виключено з державного реєстру. Тут залишається один незрозумілий момент, -  КОП «КЗШВ» під  ідентиф. кодом 00416380  було  включено  в  Закон України «Про перелік об’єктів, які не підлягають приватизації». На сьогодні КОП «КЗШВ» перебуває в проекті закону, що виключає КОП «КЗШВ» з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації. Виникає питання як цей об’єкт під ідентифік. кодом  00416380  може в майбутньому приватизований, тому що він (якщо посилатись на ідентифікаційний код) офіційно виключений з державного реєстру ??  При цьому хочу згадати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, що прийняв рішення: «Визнати удаваною угодою в частині приєднання дочірнього підприємства ЗАТ «КЗШВ «Столичний» – «ВТП «Київський» до ЗАТ «СЗШВ»…»...  А  10 % частку, вартість якої на початок 2006 року становила (навіть без індексації) 950 031 грн. (майже мільйон), суд визначив  у розмірі   405 грн., яку Відповідачі по судовій справі сплатили ЗАТ «СЗШВ»,  і ці сплачені ними 405 грн. прирівнювались до 950 031 грн. Тобто простими словами фактично платилось 405 грн., а вважалось, що це сплачено 950 031 грн. Таким чином,     10 % частина заводу в Кримському пансіонаті «Луч», яка без індексації коштувала майже мільйон гривень була фактично куплена,  завдяки рішенню суду,  за  405 грн. Просто супер!  Всі інші судові інстанції (аж до Верховного суду, щоправда судова трійка Верховного суду не пустила дану справу на розгляд) підтвердили це рішення суду. (Додаю копії рішення господарського суду АРК і ухвалу цього ж суду – додаток № 26 та             № 27).Отже, завдяки Любовичу Є.Л. (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10 % частку в ТОВ «Пансіонат «Луч» вартістю майже в мільйон гривень.(Раніше, в цьому пансіонаті неодноразово відпочивали працівники шампанського заводу). Тобто, Мацко по сумнівній угоді (і це, як зазначалося вище, було підтверджено судами) передав майже безкоштовно у фактично своє власне  підприємство -  ЗАТ «СЗШВ» певну частину активів (що належала всьому трудовому  колективу) організації орендарів, яка, як вже згадувалося вище, не була перекинута (тобто залишилась на певний час після створення ЗАТ «КЗШВ «Столичний» у КОП «КЗШВ», яке потім перейменували у  ДП «ВТ «Київський»)  під час створення в 1999 році основного підприємства – ЗАТ «КЗШВ «Столичний».

До кінця 2003 року Мацко О.П. (директор)

особливо активізується по питанню «вилучення» в акціонерів акцій. Особливо впертих він починає само особисто запрошувати до себе на співбесіду в ході якої відкрито заявляє, що той хто не здасть (обміняє) свої акції в (на) «клон» – ЗАТ-2 (ЗАТ «Столичний завод шампанських вин») не буде мати майбутнього на заводі й незабаром втратить роботу (як він любив висловлюватись – «пойдёте за ворота»). Таким чином, йому вдалося «обробити»  109 акціонерів – працівників ЗАТ «КЗШВ «Столичний», в т.ч. майже весь керівний склад (у керівного складу було чи не в 10 разів більше акцій чим, наприклад, у простих працівників заводу, тому по цій причині  Мацко особливо жорстко тиснув саме на керівний склад),  що склало в сумі більше 14 тисяч штук акцій. У листопаді  місяці 2003 формується нова редакція установчого договору ЗАТ «Столичний завод шампанських вин» (ЗАТ – 2) з усіма «загнаними» в це ЗАТ-2  акціонерами (бувшими) ЗАТ -1. (Додаю для загального уявлення копії перших 25 сторінок установчого договору ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Усього даний установчий договір складається з 38 сторінок, – додаток № 28.  Також додаю копію зразка заяви про обмін акцій, яку акціонерів ЗАТ-1 заставляли підписувати – додаток № 29. Суть заяви – акціонер ЗАТ-1 в якості  оплати  за придбання акцій ЗАТ-2 передавав свої акції ЗАТ-1 «КЗШВ «Столичний»  у статутний фонд ЗАТ-2 «СЗШВ»). При цьому акціонери ЗАТ-1, які обміняли свої акції на ЗАТ-2 не переходять  працювати в ЗАТ-2, а залишаються працювати в ЗАТ-1, будучи при цьому вже акціонерами ЗАТ-2.  Мацко ж є одночасно директором  і в ЗАТ-1 і в ЗАТ-2. При цьому, як уже згадувалося, він є основним власником пакету  акцій ЗАТ-2 (69,9 %), а значить і фактично  власником даного підприємства. Реальну господарську діяльність ЗАТ-2 не веде, а фактично паразитує на господарській діяльності ЗАТ-1 у якому перебуває весь трудовий колектив заводу, але в основній своїй масі вже без акцій   ЗАТ-1. Доходи ЗАТ-2 одержує в основному від ліцензійних договорів  по яких ЗАТ -1 платить ЗАТ-2 мільйони гривень «роялті» – винагорода за використання товарних знаків. Тобто, йде оплата за користування тими товарними знаками-етикетками на шампанське, що раніше належали всьому трудовому колективу. (Як приклад додаю копію однієї з рахунок-фактур за 2005 рік, де сума роялті склала майже 2 мільйони гривень – додаток № 30). Деякий дохід ЗАТ-2 іноді також одержує від перепродажу  комплектуючих на шампанське (Хоча ЗАТ-1 могло купити товар і без посередника, що встановлював свою «накрутку» за товар). Тобто, фактично весь трудовий колектив ЗАТ-1 «горбатиться» на одну людину – Мацко О.П.- власника ЗАТ -2 (адже ні дивідендів, ні будь-якої заробітної плати, ні будь-чого матеріального трудовий колектив ЗАТ-1 від ЗАТ-2 не одержує). Враховуючи що дохід ЗАТ-2 від донорства ЗАТ-1  досить значний, ЗАТ-2 за певну грошову суму здобуває контрольний пакет акцій радгосп-заводу «Березанський», що мав і має досить солідне господарство з багатьма гектарами землі. Згодом Мацку вдається змінити  директора радгосп заводу «Березанський» на свою людину – Поспєлова Юрія від сваволі якого і дотепер стогнуть всі працівники «Березанки» (є колективний лист, який зрозуміло  Мацко нікому не покаже. Але досить з’їздити в «Березанку» і люди  - працівники радгоспу, із задоволенням все розкажуть про те як поступово знищується і розкрадається господарство лише однією людиною – ставлеником Мацко – Поспєловим Юрієм.. Якщо вірити тому, що відображено  в листі, то це справжній кримінал). 

Будучи фактично власником ЗАТ-2 «СЗШВ» (маючи 69,9 % акцій цього підприємства), Мацко вирішує перетягнути у своє підприємство  (ЗАТ-2) нежитловий будинок – склад, що, як уже згадувалося вище, він фактично відібрав в акціонерів ЗАТ -1 «КЗШВ «Столичний» сховавши його на якийсь час у статутному фонді ТОВ «Вина Інтернешинел плюс» (ідентиф. код 31628514, на даний час ліквідоване, тобто виключене з державного реєстру). ТОВ «Вина Інтернешинел плюс» за договором купівлі-продажу продає цей будинок закритому акціонерному товариству «Столичний завод шампанських вин», тобто – ЗАТ-2  (останнє розплачується фактично за донорські кошти ЗАТ -1), Копію договору можна витребувати в ЗАТ-2.

Заслуговує на увагу також питання – створення ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин». Якщо взяти першочерговий установчий договір, то в ньому зовсім інші засновники: це юридичні особи – ЗАТ «Страхова компанія «Фенікс» (ідентифік. код 13525951, місцезнаходження – пр-т Глушкова, 1)  та ТОВ «Компанія з управління активами «Авуар» (ідентифік.код 31809521 місцезнаходження – пр-т Глушкова, 1) – додаю установчий договір – додаток № 31. Даний установчий договір був зареєстрований Подільською районною в м. Києві адміністрацією 19.02.2003р.  З цим же складом засновників 19.02.2003р. була зареєстрована в цій же адміністрації і першочергова редакція статуту – додаток  № 32 .   Потім редакція статуту була змінена. Мені зрозумілі можливі зміни до статуту, але при цьому не зрозуміло яким чином вже після створення ЗАТ «СЗШВ» і наявності відповідного установчого договору лише з двома  засновниками – вищезгаданими юридичними особами зареєстрованого 19.02.2003р., з’явився новий установчий договір з численними фізичними особами, а юридичні особи-засновники взагалі випали з установчого договору. При цьому новий установчий договір був вже зареєстрований Подільською райдержадміністрацією 10.11.2003р. Але тоді яким чином можна пояснити редакцію Протоколу № 1 загальних зборів акціонерів  «СЗШВ» від 30.05.2003р. (копію Протоколу № 1 додаю – додаток № 33) в якому фігурують такі акціонери як: Мацко О.П., Лензіон В.Й. та Барташук Н.М., які швидше за все стали акціонерами після державної реєстрації нового установчого договору, тобто 10.11.2003р. Також слід зазначити і те, що при перевірці в 2007 році  ДКЦПФР м. Києва, було надано той екземпляр установчого договору де говорилось, що засновниками є не  численні  колишні акціонери та працівники ЗАТ -1 «КЗШВ «Столичний», а не той установчий договір де були тільки дві вищеназвані фірми. (Більш детально про дану перевірку зазначено нижче).

 Примітка. Адреса місцезнаходження першочергових засновників ЗАТ «СЗШВ» (ідентифік.код 32383371) вищезазначених двох юридичних осіб, – пр-т Глушкова,1,  чомусь співпадає (можливо не випадково) з адресою реєстратора (уповноважена особа, що вела реєстр, рух акцій товариства)  ЗАТ «КЗШВ «Столичний» (ідентифік.код 30373419) – ТОВ «Міжгалузевий реєстраційний центр» (ідентифік.код 24366757), тобто також – проспект Глушкова, 1.

Примітка. Неодноразово вище згадувана  в аферах по ЗАТ «КЗШВ «Столичний» фірма – ТОВ «Дисконт – Альфа» (має право на здійснення діяльності по торгівлі цінними паперами) «засвітилась» і в інших аферах. Аналогічна схема по відібранню акцій у трудового колективу відбулася і коньячному заводі «Таврія», директором якого був і здається є, давній друг Мацка – Олександр Сидоренко. Про це більш-менш детально можна прочитати в Інтернеті. 05.08.2009 року там була опублікована стаття «Директору коньячного  завода «Таврия» придется объясняться в Генпрокуратуре». Приведу деякі витримки: « Как оказалось, директор предприятия, выставлявший себя борцом за права рабочих, оказался автором циничных схем по обкрадыванию трудового коллектива. …через фиктивные акционерные общества скупал у работников «Таври» акции за бесценок. … Таким образом, ООО Дисконт-Альфа» выкупала  акции  Таврии практически за её же деньги, взамен оставив во владении предприятия не имеющие никакой стоимости акции двух фиктивных ОАО – «Бетонбуд» и «Укрресурсзабезпечення». Продовження публікації я не знайшов. Швидше за все, друг Мацка – директор коньячного заводу «Таврія» Олександр Сидоренко, «вирішив» так само як і  Мацко всі свої питання  певним «протиправним», але популярним методом…

А ось ТОВ «Дисконт-Альфа» і далі буде вступати в зговір з посадовими особами подібних підприємств обкрадаючи трудові колективи. Чому дану фірму не позбавлять ліцензії стосовно права на  торгівлю цінними паперами можна тільки здогадуватися…

9) Що стосується перевірки міським управлінням по боротьбі з економічною злочинністю й підключеної при цьому  ДКЦПФР в м. Києві (тобто до приходу «Хенкеля…») питань акціонування на ЗАТ-1 «КЗШВ «Столичний»  і інших схожих питань можна сказати наступне. Дана перевірка не встановила порушень  тому, що, по-перше, перевірявся тільки період другої половини 2004 року по квітень 2007 року, а більшість зловживань відбулася  до 2004 року. (Тобто, спрацював  принцип «усе вкрадено до нас»). По-друге, особи, що проводили перевірку, не дуже то хотіли «копати», тому що Мацко коли довідався про намічену перевірку відразу звернувся до свого високопоставленого (на той час) друга із правоохоронних органів. А друг посприяв «вирішенню» питання… (На сьогодні друг Мацко також займає досить високий державний пост, щоправда вже не в правоохоронних органах). По-третє,  бувший  зять директора – Романський хоч на той час вже досить успішно займався «стратегічною» діяльністю в своїх інтересах, але він  все-таки  ще не добрався  до зарплати трудового колективу. Тому обстановка в колективі на той час була більш-менш спокійна й відповідно другорядні фактори (типу – невдоволення трудового колективу) на  позитивний результат акту перевірки (порушень не виявили) не вплинули. Крім того, всі ті, хто здав свої акції в уставний фонд «клону» – ЗАТ «СЗШВ» сліпо вірили, що Мацко дотримає обіцянки – «коли прийде час поверне всі їх акції», які перебувають в уставному фонді підприємства -«клону» на збереженні. Але незважаючи на всі ці фактори, робоча група здійснюючи перевірку одночасно двох ЗАТ (ЗАТ-1, ЗАТ-2) все-таки могла хоча б звернути увагу як було створене ЗАТ-2, як формувався статутний фонд ЗАТ -2 (тобто обмін акціями). Комісія так само не змогла виявити таємну операцію Мацко по питанню входження фірми «Хенкель…»(шляхом дарування 05 лютого 2007 року своїх  акцій фірмі «Хенкель…») в ЗАТ -1, що фактично означало порушення прав акціонерів ЗАТ-1. Не звернули увагу перевіряючі (при перевірці ЗАТ-2) і на те, яким чином ЗАТ-2 одержало нежитловий будинок від ТОВ «Вина Інтернешинел плюс», що раніше належав ЗАТ-1  і  т.д.

Дану перевірку (після її закінчення) Мацко використовує як прапор для своєї давно наміченої (таємно розробленої) програми по передачі заводу австрійсько-німецькій фірмі «Хенкель..». Він  збирає керівників  всіх підрозділів  і  проводить збори де озвучує, що  завод попав під «рейдерську» атаку й тільки завдяки його зв’язкам йому вдалося вберегти завод від захоплення, тобто він представив трудовому колективу себе як «рятівника» заводу. При цьому він посилено наголошує на тому, що заводу необхідний захисник у вигляді якого-небудь інвестора, і, що він буде найближчим часом посилено шукати його. Яке лицемірство !!! Адже акціонер (Рабчук О.В.), за заявою  якого почалася перевірка комісією  (березень 2007 року) ЗАТ-1 і ЗАТ-2 подав свою заяву – 21.02.2007р. Як підтвердження цього додаю лист УБЕЗу в якому зазначена дата реєстрації заяви акціонера Рабчука – додаток № 34.  Мацко ж, за консультативною пропозицією юридичної фірми «Козьяков і партнери», увів «Хенкель…» в ЗАТ-1  за допомогою договору дарування своїх акцій  у кількості  264 штуки (тобто вся та невелика кількість, що він залишив собі коли продавав контрольний пакет акцій ЗАТ-1 банку «Аваль») – 05 лютого 2007 року, тобто до початку всіх «рухів» по перевірці. (Додаю копію договору дарування акцій Мацка фірмі «Хенкель..» – додаток № 35). Крім того, він вів переговори з «Хенкелем…» по питанню продажу заводу «Хенкеля…»  ще в 2006 році, а може й раніше – в 2005 році. Як доказ цього додаю перший листок (випадково потрапив до мене, продовження в мене на жаль немає) висновок адвокатської фірми «Сергій Козьяков і партнери» по проблемних моментах пов’язаних з акціями й іншими питаннями в ЗАТ-1 – додаток № 36. Другий доказ – директор наприкінці 2005 року раптом вирішує повернути частину акцій, які в свій час продав банку «Аваль» (ідентиф.код 14305909), який, у свою чергу, після 2004 року чи то продав чи то подарував (в мене немає копій цих договорів) страховим компаніям: «Еталон» (ідентиф.код 20080515); « Еталон-Поліс» (ідентиф.код 31512057); «Пуск».  Тому  ЗАТ-2 , власником  якого фактично  є  Мацко,  за донорські кошти  ЗАТ-1 (а не за особисті кошти Мацко) здійснює в 2005 році  покупку у цих страхових компаній (тобто повертає «сховані» Мацком акції) близько  24 %  акцій ЗАТ-1. При цьому знову таки порушується першочергове право акціонерів…Ніяких повідомлень про дану покупку не було.  Таким чином, ЗАТ-2 стає власником 49,99 % акцій ЗАТ-1 (тобто ті акції ЗАТ-1, які були раніше внесені акціонерами   ЗАТ-1  в уставний фонд   ЗАТ-2 (це трохи більше 25 %) + ті акції  ЗАТ-1, які  придбало ЗАТ-2 в страхових компаній шляхом купівлі – близько 24 %). Потім він викуповує ще залишок «схованих» акцій ЗАТ-1, але вже особисто, і в результаті він особисто має трохи більше 25 % акцій ЗАТ-1. Таким чином, він фактично може розпоряджатися 75 % акцій (свої 25 % та ті, що знаходяться в уставному фонді  ЗАТ-2) + трохи більше 1 % акцій ЗАТ-1 має голова Наглядової ради ЗАТ «КЗШВ «Столичний» (на той час) – Лензіон В.Й. (який, за певну «винагороду» покривав всі його афери), тобто всього виходить (разом з Лензіоном) трохи більше 76 % акцій ЗАТ-1, які, як зазначено нижче, були продані за безцінь австрійсько-німецькій  фірмі «Хенкель…».

Порушення другого періоду.

1) Не інформування акціонерів про намір (а згодом, здійснення цього наміру) подарувати свої акції третій стороні, тобто не акціонерові ЗАТ «КЗШВ «Столичний» і порушення (при здійсненні  процедури дарування) першочергового права акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний». Таким чином, порушення цього періоду почалися з моменту самої процедури  входження (шляхом дарування акцій) фірми «Хенкель…» в ЗАТ «КЗШВ «Столичний». Даний  метод входження «Хенкеля…» в ЗАТ -1  я вважаю помилковим, тому що він порушив певні правові норми. Тут досить згадати те, що існує рішення (роз’яснення) Конституційного суду України, що говорить про те, що при відчуженні акцій закритого акціонерного товариства  третім особам, тобто не акціонерам, спочатку повинна бути дотримана так звана процедура першочергового права для акціонерів даного акціонерного товариства (у цьому випадку Конституційний суд України розглядав справу Закритого акціонерного товариства (пивзавод) «Оболонь», коли акції без першочергової пропозиції продажу самим акціонерам цього товариства були відчужені шляхом продажу третім особам, тобто не акціонерам даного закритого суспільства. В результаті угода була визнана недійсною, а заплановане  захоплення цього підприємства провалилося.) Тобто, тільки після того як акціонери закритого товариства відмовляться купити запропоновані акціонером до продажу акції, цей акціонер може продати акції третім особам, тобто не акціонерам. (А в нашому випадку акціонерів навіть не інформували про майбутню угоду). І хоч Конституційний суд розглядав цю справу по відчуженню акцій у розрізі поняття купівлі-продажу, я вважаю, що воно поширюється й на поняття дарування. Адже дарування – це один зі способів відчуження. А так як в українському законодавстві поширене поняття – «аналогія права», те відповідно рішення Конституційного суду України в питанні відчуження акцій закритому акціонерному товаристві) способом купівлі-продажу повинне поширюватися й на  відчуження акцій способом дарування. Таким чином, спосіб входження «Хенкеля…» в ЗАТ «КЗШВ «Столичний» може бути визнано  незаконним, а значить і вся наступна скупка акцій теж. Хоча слід зазначити, що думки деяких юристів по даному питанню розходяться. Так, наприклад, вони вважають, що переважне право акціонерів ЗАТ не поширюється на випадки відчуження акцій шляхом дарування або внесення акцій у статутний капітал іншого господарського товариства. Але якщо це так, тоді втрачається сам зміст поняття  – «закритого» акціонерного товариства. Моя  думка, – остаточну крапку в цьому спірному питанні міг би знову таки поставити Конституційний суд України.

2)  Порушення процедури здійснення переважного права акціонерів купівлі частки на праві спільної власності передбаченої ст. 362  Цивільного кодексу України, а так само порушення закону України «Про інформацію». 30.07.2007 року реєстратором цінних паперів (ТОВ «Міжгалузевий реєстраційний центр») акціонерам ЗАТ «КЗШВ «Столичний» була спрямована «сопроводиловка» із прикладеними листами акціонерів – директора Мацко О.П. і голови наглядової ради ЗАТ «КЗШВ «Столичний» Лензіона В.Й. датовані 27.07.2007. – додаток № 37. Суть – Мацко й Лензіон пропонували акціонерам купити відразу весь наявний у них на той момент пакет акцій (Мацко -14 585 штук; Лензіон – незрозуміло, чи то 722 штуки, чи то ту кількість, що прописом – 772). При цьому процедура продажу ними своїх акцій порушувала процедуру передбачену ст. 362 ЦК України. Вони у своєму листі давали можливість акціонерам скористатися своїм переважним правом на  купівлю їхніх акцій «протягом 10 робочих  днів з дати цього повідомлення», тобто з 27.07.2007. по 05.08.2007,  а не «протягом 10 днів від дня отримання повідомлення» що передбачено ч.2 п.2.ст.362 ЦК України. Крім того, поняття «робочих днів» досить розтяжне, особливо, наприклад, для вахтерів-охоронців та інших подібних категорій працівників. Цілком зрозуміло, що багато акціонерів одержали дані листи після 05.08.2007. Варто так само врахувати, що це все відбувалося в розпал відпускного періоду. (Не виключено, що навмисно вибрали такий час). Порушенням я вважаю є й те, що вони запропонували купити акціонерам свої акції не з урахуванням пропорційності часток кожного акціонера, а відразу безальтернативно весь пакет (аджепогодьтеся, що одна справа докупити рядовому акціонеру 100-300 акцій, заплативши певну суму, і друга справа знайти цьому рядовому акціонеру гроші, наприклад, на докупку 14 585  чи 29 699 акцій. Саме на це вони і розраховували, що люди по одинці не знайдуть таких грошей, бо прості працівники заводу не крали грошові ресурси заводу як, наприклад,  вони, а мали лише свою «кровну» заробітну плату). До того ж, в листі вимагали в акціонерів інформацію прирівнювану до банківської таємниці, – «..Ви маєте надати докази Вашої фінансової спроможності щодо сплати запропонованої Вами ціни акцій із зазначенням джерела фінансування». Це вимога з їх боку є порушенням закону «Про інформацію».  Аналогічні порушення були й у листі (суть та ж) ЗАТ -2 «СЗШВ», що пропонувало купити приналежні йому 29 699 акцій ЗАТ-1 «КЗШВ «Столичний» – додаток № 38. При цьому дата листа стояла 25.09.2007р., а відправлено було, виходячи зі штемпеля на конверті, 26.09.2007. Досить цікаво й те, що «Хенкель..» так був упевнений в 100 % купівлі ним всіх запропонованих  до продажу Мацком, Лензіоном і ЗАТ-2 акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний», що 15.08.2007. уклав договір доручення  (додаток № 39) на укладення від імені «Хенкеля..» договорів купівлі-продажу всіх  цих акцій (тобто з Мацком, Лензіоном і ЗАТ-2).  Дата ж пропозиції ЗАТ-2 продати акції ЗАТ-1 (29 699 штук) у листі-повідомленні, як уже було зазначено вище, – 25.09.2007. Тобто, договір доручення був укладений раніше чим ЗАТ-2 запропонувало свої акції до продажу. В результаті 3-х вищезгаданих договорів купівлі-продажу акцій «Хенкель..» став власником 76 % акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» заплативши за них 1 530 559 грн. (прикладаю договори купівлі-продажу акцій укладені між «Хенкелем…» і акціонерами ЗАТ-1  -  Мацком, Лензіоном та юридичною особою ЗАТ-2 «СЗШВ» – додатки № 40,  № 41, № 42 ).

Незважаючи на те, що «Хенкель…» придбав пакет акцій обсяг якого в ЗАТ-1 вирішував всі питання (аж до реорганізації й ліквідації), директорові було поставлене завдання – умовити, (а кого потрібно змусити) інших акціонерів ЗАТ-1 продати свої акції за ціною 25 грн. Директор проводить агітаційно-виховну роботу з акціонерами, що залишилися, у такому ж дусі як проводив колись раніше («не сдадите акции – пойдёте за ворота»), після чого «Хенкель..» за допомогою реєстратора розсилає всім акціонерам, що залишилися, свій лист-пропозицію від 12.12.2007р. про купівлю в акціонерів акцій ЗАТ-1 за ціною 25 грн. за штуку. (Копію листа-пропозиції додаю – додаток № 43). Так як скупка акцій проходила, незважаючи на тиск виконавчого директора Мацко, досить туго, було вирішено продовжити строк скупки акцій, і тому «Хенкель…» надіслав аналогічний лист-пропозицію від 31.01.2008р. про купівлю в акціонерів акцій ЗАТ-1 за ціною 25 грн. за штуку. (Копію повторного листа-пропозиції додаю – додаток № 44).  На «вмовляння» директора, яке особливо посилилось після продовження строку скупки, піддалися тільки дві  особи, які були готові продати свої акції в кількості 117 штук за ціною 25 грн. за штуку. Цих двох акціонерів «Хенкель..» вирішив використати як пробний камінь. Тобто,  як і передбачено законодавством, «Хенкель…» розсилає всім акціонерам пропозицію про використання ними свого переважного права – придбати дані акції (117 штук) за ціною не нижче 25 грн. за штуку прекрасно знаючи при цьому, що директор суворо заборонив використовувати акціонерам таке бажання. (Копію листа-пропозиції додаю – додаток    № 45). Із всіх акціонерів не побоявся використати своє переважне право тільки я, – відіслав поштою й пропустив через приймальню свою заяву про намір придбати запропоновані до продажу 117 акцій за ціною 36 грн. (замість 25 грн.) за штуку (копію своєї заяви прикладаю – додаток № 46). Мій основний мотив був фактично не придбати ці акції в акціонерів, а  хоч трохи «накрутити» ціну для акціонерів продавців, тому що купувати акції, які коштують як мінімум 300 у.о., по 25 грн. це було, на мою думку, «свавілля» з боку «Хенкеля…». Реакція з боку «Хенкеля…» була настільки бурхлива, що склалося враження, що «Хенкель…» вирішив, що я  начебто хочу скупити всі акції, які вони в подальшому намітили купити. Зі мною була проведена посилена «виховна» робота. Після цього випадку «Хенкель..» вирішив «не грати» у законодавство, а відібрати  акції, що залишилися  в акціонерів, «нахрапом», погрозами, шантажем за допомогою директора Мацко. Директор особисто проводить бесіду майже з кожним акціонером, а особливо з керівниками підрозділів, щоб вони, якщо хочуть залишитися на посаді, «вмовили» своїх підлеглих продати свої акції. Більшість керівників зважили на цей шантаж і розпочали роботу по питанню акцій… Крім того, подібну інформацію озвучує й німецький перекладач (уродженець Запоріжжя, а в цей час громадянин Німеччини) – Бернадський Артур Борисович. Він обявляє, – хто не здасть акції той проти «Хенкеля..»  і працювати на підприємстві не буде. Примусовий викуп залишку акцій для «Хенкеля…» відбувався через договір комісії, згідно якого ТОВ «Білл Метчент» (ід.код 32270706) – торговець з цінних паперів викупало у акціонерів ЗАТ-1 «КЗШВ «Столичний» їх акції по 100 грн. за штуку, (при реальній  їх вартості – 300 доларів США за штуку і це без врахування вартості товарних знаків) для фірми «Хенкель…» – див. додаток № 47. Потім до посередницької скупки акцій ще підключилось ТОВ «Газета».

3) Таким чином, наступним порушенням другого періоду можна назвати метод придбання акцій «Хенкелем..».  Кожна угода передбачає добровільну волю її учасників. Ніхто з колективу не хотів продавати свої акції. Акції, які опинились в «Хенкеля…» були придбані  ним з численними грубими порушеннями, в т.ч. за допомогою шантажу й погроз. До кожного члена колективу було доведено – «не здаси акції залишишся без роботи». Тому, боячись залишитися на вулиці, члени трудового колективу починають продавати свої акції, але не за тією ціною, яку  вони б хотіли, а по тій символічній ціні, що їм установила інша сторона. Спочатку «Хенкель…» скуповує акції по 25 грн., але в зв’язку з тим, що скуповувати стає усе складніше «Хенкель..» піднімає ціну до 100 грн. Таким чином, «Хенкелю…» незаконно вдалося придбати ще трохи більше 10 % акцій, після чого він став власником 87 % акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний».  Замість цього, кожному хто здав акції, було обіцяно збереження його робочого місця й нормальної зарплати. Але навіть ці обіцянки виконані не були. Працівники-акціонери, що здали акції не одержали очікуваної зарплати (особливо працівники виробництва), а деякі з них з часом були навіть звільнені й у першу чергу ті, хто намагався протистояти незаконній діяльності колишнього зятя директора – Романському В.О. Так, наприклад, були звільнені посадові особи, які протистояли фінансовим зловживанням  Романського: замдиректор по економіці Бєліков С.М. (його двічі понизили в посаді й улаштували справжнє цькування. І він, не витримавши знущань над собою, звільнився «за власним бажанням»), замдиректора по якості Левченко Ніна Миколаївна (її теж спочатку понизили в посаді, а потім  змусили перейти на строковий договір), що категорично не хотіла здавати свої акції. Але їй гарантовано пообіцяли, що якщо вона здасть акції, – залишиться працювати. Результат, – строковий договір, що їй обіцяли продовжити, не продовжили, тобто її просто обдурили. Таке відбулося й з багатьма іншими працівниками… , в т.ч. керівного складу (серед них: головний інженер – Ковальов М.М., головний технолог заводу – Бекасова А.В., начальник шампанізації – Горбачов П.Ю, начальник відділу кадрів –Церклевич І.М., начальник автотранспортного цеху – Куценко С.В., начальник енергоцеху – Іваненко О.О., начальник будівельного цеху – Токарєв А.Г., начальник фінансового відділу і т.д.). Додатково зазначу, що був шантаж  і  стосовно моєї особи. І цей шантаж справдився, – мене, – начальника юридичного відділу заводу, як і обіцяли звільнили (скоротили), як і інших начальників, шляхом штучної внутрішньої «реорганізації» за те, що я  відмовився по-перше, приймати участь в усіх цих аферах, по-друге, – віддати свої акції фірмі «Хенкель..», по-третє, – за те, що я як юрист підприємства намагався протистояти фінансовим  зловживанням  «нового» керівництва, які були  просто «беспредєльними».

Довідавшись, що «Хенкель…» заплатив деякій частини акціонерів ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію, бувші акціонери ЗАТ-1 (а після обміну вже акціонери ЗАТ-2), які здали свої акції в статутний фонд ЗАТ-2 (їхня загальна частка в ЗАТ-1 становила 25 %), почали «бунтувати» висловлювати директорові Мацко своє незадоволення, що він їх фактично «кинув».Адже він продав без їхньої згоди ті акції ЗАТ-1, які вони здавали, як їм пояснювали, «на збереження» в уставний фонд ЗАТ-2 «СЗШВ». І що робить директор Мацко ?  Він «кидає» своїх працівників з якими все життя проробив на заводі знову. За порадою знову таки Любовича Є.Л. він пропонує заплатити по 10 грн. за акцію ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин» (замість того, щоб просто заплатити з тієї неофіційної частини, що він одержав від «Хенкеля…»  за 76 % акцій ЗАТ-1. Я думаю, що це величезна сума). А так як акції ЗАТ-2 обмінювалися в співвідношенні 10 до 1 (тобто, за 1 акцію ЗАТ-1 давали 10 акцій ЗАТ-2), то й виходило (якщо вважати здані акції ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію), що по продажу акцій ЗАТ-2  це були  ті ж 100 грн. тільки за 10 акцій ЗАТ-2. А на той час акції ЗАТ-2, після придбання юридичною особою ЗАТ-2, а так само фізичною особою Мацком контрольного пакету акцій  у радгосп-заводу «Березанський» за яким були досить значні земні угіддя, уже мали свою ціну (але звичайно вже не 10 грн. за штуку). Тобто, акціонерам ЗАТ-2, коли вони продавали  акції ЗАТ-2 (а не ЗАТ-1) директорові Мацко О.П. (через торгівця цінними паперами), «навіювали», що з ними фактично розплачуються  за акції ЗАТ-1. І це оплата не за продаж, а за користування  акціями ЗАТ-1 , бо цих акцій вже не має, а тому  їм  дають ці гроші в порядку «доброї волі» директора «благодійника» –  Мацко (як кажуть, – «без коментарів»). Отже, за акції основного підприємства – ЗАТ-1  бувші акціонери (ЗАТ «КЗШВ «Столичний»), які  обміняли свої акції ЗАТ-1 (київський завод шампанських вин «Столичний») на акції  «клона» – ЗАТ-2 («столичний завод шампанських вин») фактично не отримали ні копійки  і  в т.ч. дуже продешевили з продажем акцій ЗАТ-2 (бо не розуміли, що продають) продавши їх по 10 гривень за штуку (хоча їх реальна ціна на момент продажу можливо зрівнялась з ціною ЗАТ-1, тобто 300  у.о.). Майже всі вони не знають  цього (бо їх свідомо ввели в оману) і до цих пір.  В результаті – Мацко стає власником приблизно 99 % акцій ЗАТ-2, свідомо обдуривши бувших акціонерів – працівників трудового колективу заводу ще раз.

До того ж зазначу, що проводячи скупку ще й акцій ЗАТ-2  Мацко  розраховувався не власними коштами, а коштами юридичної особи ЗАТ-2. Тобто, акції ЗАТ-2  у акціонерів скупало саме ЗАТ-2. При цьому кошти  ЗАТ-2 – це були «донорські» кошти з основного підприємства ЗАТ-1.  Як кажуть, – «без коментарів»…

При відчуженні акцій (фактично за весь період існування Товариства) можна виявити досить важливий нюанс. Більше 80 % акціонерів на момент продажу своїх акцій перебували в шлюбних відносинах. Відповідно, акції, які відчужувалися, можна вважати спільною власністю подружжя. А це означає, що перед продажем акцій повинна була бути нотаріальна згода на цю угоду дружини (або чоловіка). Таких згод, як я знаю,  не було. На мою думку, цей нюанс можна буде використати при вирішенні питання по строку позовної давності.

 4)  Викликає сумніви також загальна сума угоди по придбанню акцій. Адже ту частину активів, що напрацював за всі роки трудовий колектив (близько 200 мільйонів гривень, без врахування багатомільйонної вартості інтелектуальної власності – товарних знаків і т.д.), фірма «Хенкель…» придбала за вартістю середньої квартири в центрі міста, тобто трохи більше ніж за 1,5 мільйони гривень. Тому цілком зрозуміло чому в пресі й в Інтернеті говориться, що запитання журналістів  - щодо суми угоди по купівлі акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» (а значить і самої юридичної особи – ЗАТ «КЗШВ «Столичний») залишилося або без відповіді, або без коментарів. Хоча потім все ж в Інтернеті з’явилось повідомлення, що сума угоди по оцінкам експертів склала не менше 18 мільйонів доларів США (а не 1,5 мільйони гривень, що були офіційно сплачені)  – див. додаток № 48. В інших публікаціях називались суми від 18 до 60 мільйонів доларів США.

У зв’язку з тим, що фірма «Хенкель…» придбала напрацьовану роками частину трудового колективу у вигляді акцій за символічну ціну та ще й з численними грубими порушеннями законодавства , вона фактично є незаконним власником ЗАТ «КЗШВ «Столичний». Маючи незаконно придбані 87 % акцій (заплативши за корпоративні права по володінню  об’єктом  менше 1 % від їх реальної вартості), фірма «Хенкель..» незаконно застосовує метод реінвестицій. Тобто, 87 % прибутку вони вважають своїм прибутком і подають витрати цього прибутку, що був витрачений нею на свій же німецький застарілий непотріб ( у вигляді застарілого б/у обладнання, якому 10-20 і більше років і  ще й «люб’язно» під цю справу посадили завод на голку нав’язаних ними ж кредитів), як інвестиції. Відповідно виникає питання відображення в бухгалтерському обліку так званих  реінвестицій..., які проходять по бухгалтерії як інвестиції, а працівники маркетингу (підігріваючись німцями матеріально) сурмлять про цю брехню де тільки це можливо, в т.ч. і пресі, телебаченні. Так званий «інвестор» не вклав в дане підприємство жодного  долару власних коштів – інвестицій (крім символічно офіційно сплаченої суми за акції), а лише при активній підтримці  Романського «висмоктав» і продовжує «висмоктувати» з заводу все що можна.

Більшість із вищенаведених правопорушень корпоративного права підтверджені відповідними аудиторськими перевірками Територіального управління у м. Києві ДКЦПФР 2009 року та аудиторською фірмою від УБОЗ м. Києва – див. додаток № 49, а також відповідними свідченнями громадян – акціонерів та в т.ч. колишніх акціонерів, які незаконним шляхом були позбавлені своїх акцій. Свідчення надавались УБОЗ м. Києва.  Їх свідчення фактично підтверджують всі ті незаконні дії, які я вже зазначав вище.

Як було встановлено аудиторською перевіркою УБОЗ м. Києва, – реальна вартість однієї акції ЗАТ «КЗШВ «Столичний» на момент продажу австрійській фірмі «Хенкель…» (фактично «стоять» німці) становила 300 доларів за штуку (і це без вартості товарних знаків, які коштують десятки мільйонів гривень), а не 34 гривні – ціна по якій вони фактично офіційно здійснили цю купівлю, що є ніщо іншим як ухиленням від сплати податків (в результаті свідомого приховування реально сплаченої суми за акції у вигляді «неофіціалу» для колишніх – директора заводу  Мацко О.П. та голови наглядової  ради заводу Лензіона В.Й.) в особливо великих розмірах. Але ж, як випливає з вищенаведеного, злочин не тільки в несплаті податків…

Середня вартість суми на яку «кинули» кожного акціонера заводу (які «продали» акції) становить близько 30 тисяч доларів. А у деяких було і по 200  і по 400 акцій. Неважко вирахувати на скільки обдурили їх помноживши кількість акцій на 300 доларів. А якщо врахувати, що Мацко незаконно відразу привласнив 50 % акцій, то цю суму акцій і відповідно суму їх вартості потрібно помножити на 2.  Таким чином, середня сума «кидка» кожного акціонера буде становити в середньому близько 60 тисяч доларів. (Із 540 чоловік-акціонерів залишилося з акціями мабуть чоловік 150, – в основному дрібні акціонери . У всіх інших акції відібрали. )

В 2008 році ЗАТ-1 «КЗШВ «Столичний» рішенням загальних зборів (фактично рішенням «Хенкеля…») перевело свої акції з документарної форми в бездокументарну. Після відповідної реєстрації було видано свідоцтво про реєстрацію акцій від 31.10.2008 року про те що акції ЗАТ «КЗШВ «Столичний» зареєстровані в бездокументарній формі – додаток   № 50.

 На жаль ДКЦПФР України, незважаючи на грубі порушення (серед яких прослідковувався відвертий «кримінал»), що відбувалися на даному акціонерному товаристві, так і не пристала на офіційну письмову пропозицію  територіального управління ДКЦПФР в м. Києві, що провело в 2009 році перевірку ЗАТ «КЗШВ «Столичний», – скасувати (як зазначено в письмовій пропозиції – «з метою захисту та поновлення прав акціонерів») додатковий випуск акцій (емісію) ЗАТ «КЗШВ «Столичний» в кількості 22400 штук (ціна однієї акції буде тоді становитиме близько 480 доларів США) та анулювати Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 31.10.2008 року реєстраційний № 438/1/08, форма випуску – бездокументарна на загальну кількість 59 400 штук та видати ЗАТ «КЗШВ «Столичний» нове Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на загальну кількість 37 000 штук акцій (тобто, те, що було при першому розподіленні).- див. додаток № 51.  Якби ця пропозиція все ж була прийнята, то всі  угоди (які є однозначно – сумнівними) по купівлі акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» (в т.ч. угоди відчуження пов’язані безпосередньо з Мацком) австрійською фірмою «Хенкель…» (за якою фактично стоять німці), яка офіційно заплатила, як вже згадувалося вище, по 34 грн. за одну акцію, можна буде визнавати, провівши певну процедуру, недійсними. (Ці офіційні «витрати» – 1,5 мільйона гривень при купівлі акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» фірма «Хенкель…» давним-давно «відбила» шляхом розкрадання разом з Романським колективного майна, яке трудовий колектив заводу наробляв десятиліттями.)

Не прийнявши пропозицію територіального управління ДКЦПФР в м. Києві ДКЦПФР України не звернула увагу й на те, що порушення почалися з самого початку ще при першочерговому розподілі акцій в 1999 році (коли Мацко незаконно прибрав відразу собі додатково + 15 % акцій) і не припинялися протягом всіх років існування ЗАТ «КЗШВ «Столичний». Тому пропозиція територіального управління ДКЦПФР в м. Києві була, по-перше, цілком законною і виправданою, по-друге, це був найкращий вихід із даної непростої ситуації.  Бо в судовому порядку, в зв’язку з знищенням посадовими особами товариства деяких доказів порушень та те, що в разі відсуджування кожної угоди по ланцюгу даний ланцюг на певному етапі може розірватись (наприклад, невідомо чи існують на сьогодні вищезгадані страхові компанії, які придбали з певними порушеннями акції ЗАТ «КЗШВ «Столичний»), вирішити питання самими акціонерами по поновленню їхніх порушених прав в судовому порядку (враховуючи ще й загальновідомий факт корумпованості наших судів, які вирішують подібні «шкурні» питання в основному за хабарі в особливо великих розмірах) майже неможливо або дуже проблематично.

Додатково розповім про ситуацію, що склалася в ході відміни в судовому порядку штрафних санкцій накладених в холі перевірки територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві  на емітента – ЗАТ «КЗШВ «Столичний». Суть штрафних санкцій – призупинення обігу акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» до грудня 2010 року.

Для вирішення цієї проблеми нові «власники» заводу найняли одну із відомих юридичних фірм (за даною фірмою «стоять» певні державні особи), яка підготувала відповідний позов по скасуванню вище зазначеної штрафної санкції. Працівники заводу надали мені деяку документальну інформацію із якої випливало, що даній юридичній фірмі за представництво інтересів Замовника – ЗАТ «КЗШВ «Столичний» платиться 181 тисяча грн. попередньої оплати. Цілком ймовірно, що із цієї попередньої оплати 20 тисяч гривень складала реальна винагорода за «виграш» справи, а 161 тисяча гривень, що дорівнює еквіваленту 20 тисячам доларів США, –  призначалась можливо зовсім для іншої мети…

Розуміючи після отримання вищезгаданої інформації, яке буде в недалекому майбутньому судове рішення, я, будучи Головою осередку ЗАТ «КЗШВ «Столичний» Київського міського відділення ВГО «Громадський контроль» (див – додаток № 52), вирішив допомогти територіальному управлінню ДКЦПФР у м. Києві. Мною на ім’я начальника територіального управління ДКЦПФР у м. Києві  Коровченка С.В. була подана 18.05.10. (за кілька днів до суду) заява  – див додаток № 53, в якій я виклав основну суть корпоративних порушень та приклав додатками «розжовані» порушення корпоративного права, що відбувалися на ЗАТ «КЗШВ «Столичний» (фактично все те, що я описав вище) з 52 додатками – доказами. Крім того, в заяві було прохання – залучити мене та інших громадян (акціонери та колишні акціонери у яких відібрали акції; були зазначені їх прізвища  з адресами)  як свідків.. Під час реєстрації даної заяви в канцелярії я дізнався, що Коровченко С. В. (під керівництвом якого проходила дана перевірка)  територіальне управління ДКЦПФР у м. Києві вже не очолює, а замість нього на цій посаді перебуває – тимчасово виконуючий обов’язки Жупаненко В.М. Попавши в цей же день до нього на прийом я повідомив йому про те, що в канцелярію мною здані документи, які допоможуть виграти суд і що доцільно було б залучити свідків, які були зазначені в моїй заяві.. Крім того, при розмові  я передав особисто йому для огляду неофіційно ту компрометуючу інформацію, що її передали мені з заводу. Але жоден із аргументів, фактів та документів, які я офіційно подав із своєю заявою до територіального управління ДКЦПФР у м. Києві не був задіяний представниками цієї комісії в судовому засіданні. До того ж представник комісії в судовому засіданні відмовився залучати мене як свідка мотивувавши це тим, що керівництво ніяких вказівок йому по даному питанню не давало. Результат судового розгляду здогадатись було не важко. Справа № 2 – А -5486/10/2670 була вирішена суддями «на ура» за одне судове засідання кінцевий результат якого – скасування вищезгаданої штрафної санкції. Тобто юридична фірма  отримала     181 тисячу гривень (як вже було зазначено вище у вигляді попередньої оплати) фактично  лише за 40 хвилин перебування в судовому засіданні, якщо звичайно не враховувати того, що представники юридичної фірми могли використати певну частину із цієї суми зовсім для дещо іншого.. Але саме цікаве те, що вся інформація, в т.ч. і та , що була подана мною неофіційно в територіальне управління ДКЦПФР у м. Києві була «злита» цією комісією (посадовими особами) в повному обсязі ставленику німців – виконавчому директору ЗАТ «КЗШВ «Столичний» – Романському В.О., а останній влаштував на підприємстві справжній «терор» з’ясовуючи хто міг передати мені цю компрометуючу інформацію. На моє запитання в юридичному відділі даної комісії, – «Чи будете Ви подавати апеляцію?», мені відповіли, що «звичайно будемо, бо інакше нам припишуть корупцію». При цьому мені пообіцяли, що як тільки апеляція буде подана та буде призначений її розгляд мене обов’язково повідомлять. Але ніхто мене не повідомив по питанню апеляції. В Інтернеті я також не знайшов ніякої інформації. Так що апеляція  або була подана чисто формально – «для відводу очей», або ж взагалі не була подана не зважаючи на фразу представника комісії стосовно корупції…

На мою думку якби перевіркою зайнялась сама  ДКЦПФР України вона б, в кінцевому результаті, враховуючи всі ті порушення корпоративного права, які відбувались на об’єкті протягом всього існування  ЗАТ «КЗШВ «Столичний», безпосередньо прийняла б рішення про скасування другої емісії та ліквідацію вищезазначеного свідоцтва про реєстрацію акцій, і видала б нове свідоцтво на суму попереднього випуску (без другої емісії) на 37 000 штук, що означало б повернення в першочерговий стан, а саме – повернення об’єкта його законним власникам  – трудовому колективу.

При прийнятті такого рішення ДКЦПФР думаю взяла б до уваги і той факт, що фірма «Хенкель..» не вкладала  у розвиток виробництва вітчизняного підприємства власних коштів – інвестицій (а навпаки «викачувала» кошти), адже все те обладнання (в основній своїй масі застаріле), яке надійшло на ЗАТ «КЗШВ «Столичний» було придбане не за кошти юридичної особи – фірми «Хенкель..», а за кошти юридичної особи ЗАТ «КЗШВ «Столичний».

Додатки (копії):

1. Свідоцтво про державну реєстрацію організації орендарів.
2. Свідоцтво про державну реєстрацію КОП «КЗШВ».
3. Свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ «КЗШВ «Столичний».
4. Свідоцтво про державну реєстрацію дочірнього підприємства (ЗАТ «КЗШВ «Столичний) – «ВТП «Київський» (бувше КОП «КЗШВ»).
5. Проект Положення про розрахунок розподілу акцій.
6. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» в 1999 році.
7. Перші сім сторінок установчого договору ЗАТ «КЗШВ «Столичний».
8. Інвестиційний сертифікат інвестиційної компанії «Разноэкспорт».
9. Договір № 872 купівлі-продажу цінних паперів – інвестиційних сертифікатів.
10. Публікація в газеті «Бюлетень. Цінні папери України» № 102 від 29.12.2000.
11. Публікація в газеті «Авізо» № 1 від 04.01.2001.
12. Протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» за № 3 від 20.02.2001.
13. Нове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій в 2001 році.
14. Копія списку осіб, що придбали акції другої емісії.
15. Відповідь закріпленого за ЗАТ «КЗШВ «Столичний» Реєстратора – ТОВ «Міжгалузевий  реєстраційний центр».
16. Протокол загальних зборів акціонерів № 2 від 18.04.2000р.
17. Публікація в Інтернеті стосовно купівлі-продажу акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» банку «Аваль».
18. Виписки  № 20008 та  № 20010  від 12.09.05. по операції переходу права власності (продажі) акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» в кількості  7 128 та 7 127 штук  від ЗАТ «СК «Еталон-поліс» до ЗАТ -2 «СЗШВ».
19. Виписка № 20012  від 12.09.05. по операції переходу права власності (продажі) акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» в кількості 184 штуки від ЗАТ «СК Пуск» до ЗАТ -2 «СЗШВ».
20. Протокол загальн. зборів акціонерів ЗАТ «КЗШВ «Столичний» за № 4 від 27.12.2001р.
21. Свідоцтво на право власності на нежитловий будинок площею 499 кв.м.
22. Свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ -2 «Столичний завод шампанських вин».
23. Довідка зі статистики зареєстрованого ЗАТ -2 «Столичний завод шампанських вин».
24. Договір купівлі-продажу сукупних валових активів дочірнього підприємства («дочка» ЗАТ «КЗШВ «Столичний») «ВТП «Київський» від 02.04.2003р.
25. Протокол № 6 загальних зборів акціонерів.
26. Рішення господарського суду АРК.
27. Ухвала господарського суду АРК.
28. Перші 25 сторінок установчого договору (вже в зміненій редакції) ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин».
29. Зразок заяви, яку акціонери ЗАТ-1 подавали в підприємство «клон» – ЗАТ-2 «СЗШВ».
30. Рахунок-фактура за 2005 рік, де сума роялті склала майже 2 мільйони гривень.
31. Установчий договір (першочергова редакція) ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин».
32. Першочергова редакція статуту – ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин».
33. Протокол № 1 загальних зборів акціонерів ЗАТ-2 «СЗШВ» від 30.05.2003р.
34. Лист УБЕЗу  в якому зазначена дата реєстрації заяви акціонера Рабчука.
35. Договір дарування акцій Мацка фірмі «Хенкель..» від 05.02.2007р.
36. Перший листок висновку адвокатської фірми «Сергій Козьяков і партнери» по проблемних моментах пов’язаних з акціями й іншими питаннями в ЗАТ-1.
37 .«Сопроводиловка» із прикладеними листами акціонерів – директора Мацко О.П. і голови наглядової ради ЗАТ «КЗШВ «Столичний» Лензіона В.Й. датовані 27.07.2007. щодо продажу свого пакету акцій.
38. Лист ЗАТ -2 «СЗШВ», що пропонувало акціонерам ЗАТ «КЗШВ «Столичний» купити приналежні йому 29 699 акцій (тобто, відразу весь пакет) ЗАТ-1 «КЗШВ «Столичний».
39. Договір доручення від 15.08.2007. стосовно укладення угод на купівлю-продаж акцій у Мацка, Лензіона і юридичної особи – ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин».
40. Договір купівлі-продажу акцій від 15.08.2007р. укладений між «Хенкелем…» і акціонером ЗАТ-1 Мацком.
41. Договір купівлі-продажу акцій від 15.08.2007р. укладений між «Хенкелем…» і акціонером ЗАТ-1 – Лензіоном В.Й..
42. Договір купівлі-продажу акцій від 15.10.2007р. укладений між «Хенкелем…» і акціонером ЗАТ-1 – юридичною особою ЗАТ-2 «СЗШВ».
43. Лист-пропозиція  фірми «Хенкль..» від 12.12.2007р. про купівлю в акціонерів акцій ЗАТ-1 за ціною 25 грн. за штуку.
44. Повторний лист-пропозиція  фірми «Хенкль..» від 31.01.2008р. про купівлю в акціонерів акцій ЗАТ-1 за ціною 25 грн. за штуку.
45. Лист-пропозиція про використання акціонерами ЗАТ «КЗШВ «Столичний» свого переважного права – придбати  акції ЗАТ «КЗШВ «Столичний» в кількості 117 штук за ціною не нижче 25 грн. за штуку.
46. Заява акціонера ЗАТ «КЗШВ «Столичний» – Казімірчука С.В. про намір придбати запропоновані до продажу акції (117 штук) за ціною 36 грн. (замість 25 грн.) за штуку.
47. Договір комісії  з ТОВ «Білл Метчент» по питанню придбання останнім акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний» для «Хенкеля…», а  також  звіт по цьому договору комісії.
48. Публікація з Інтернету про суму угоди стосовно купівлі-продажу контрольного пакету акцій ЗАТ «КЗШВ «Столичний».
49. Висновок аудиторської фірми від УБОЗу м. Києва.
50. Свідоцтво від 31.10.2008р., що засвідчує факт переведення акцій ЗАТ “КЗШВ «Столичний» із документарної форми в  бездокументарну.
51. Лист-пропозиція територіального управління ДКЦПФР у м. Києві від 18.01.10.
52. Моя довіреність видана ВГО «Громадський контроль».
53. Моя  заява на ім’я начальника територ. управління  ДКЦПФР у м. Києві від 18.05.10.

akright_3.jpg

гр. Сметанюк Ольги Іванівни,
1951 р. народження                                                                                                               ———————————————————-
Адреса прожив.:  м. Київ, вул. Петра Григоренка, 36, кв. 541
тел. дом. – 573-02-74; моб. 066-744-44-30

Пояснення

Мені, Сметанюк Ользі Іванівні, роз’яснено положення статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї, чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

(підпис) ___________________________

По суті заданих питань можу пояснити наступне:

на Київському заводі шампанських вин я працювала із листопада 1972 року по 15 лютого 2008 року. Спочатку працювала лаборантом хімводоочистки,  потім ведучим спеціалістом бухгалтерії, а ще пізніше, коли стала неугодною керівництву, бухгалтером 1-ї категорії. З самого початку О.П. Мацко бив себе в груди, що йому потрібно 50 % і одну акцію для того щоб приймати важливі рішення. І згодом він досяг своєї мети, хоча на загальних зборах акціонерів ніхто не голосував про виділення йому цих 50%. Та воно було б може й нічого якби не з’явився зять – Романський В.О. От тоді почалося !! Своєї роботи фінансиста він, як і більшість студентів після навчання, не дуже тягнув. Але на відміну від інших молодих спеціалістів Романський почав не вчитись роботі, а поставив перед собою завдання – як побільше фірм відкрити на всіх родичів, щоб «намити», поки є «дах» – «батько» Мацко, як найбільше для себе грошей.

Працюючи бухгалтером,  я вела основні фонди, капітальні і поточні ремонти. Боже, а скільки мільйонів, особливо після того як до влади дорвався Романський, було потрачено на ремонти !! На ці кошти можна було б новий завод побудувати. Але «процентовки» хоч і без дат та номерів та актів виконаних робіт  все ж були з підписами, і підписами не кого не будь, а «кума» Романського – Казанкова Григорія, який по своїм посадовим обов’язкам не мав до будівельних робіт ніякого відношення. Начальника ж будівельного цеха – Токарєва А.Г. разом з його численними підлеглими відсторонили від цих робіт. А що ж, Романському звичайно краще було найняти певну фірму де працюють родичі або знайомі та заплатити втридорога та отримати за це «відкат». Так як «процентовки» були з підписами, то мені, за вказівкою Василенко, доводилось ці затрати списувати по бухгалтерії, хоча за свою практику я добре знала скільки реально коштують певні матеріали та роботи. Навіть таке елементарне – як, наприклад, покраска фасаду головного корпусу  заводу була доручена не будівельному цеху Токарєва, а була найнята фірма (як мені сказали «по секрету» – це була фірма тестя Казанкова Григорія). Коли Казанков Г. приніс мені (якщо не помиляюсь це був 2007 рік) «процентовку» на 125 тисяч гривень стосовно вартості цієї покраски, я обурилася, що звідки могла «виплисти» така сума, на що він мені відповів, що це не ваше діло, що це Валерій Олександрович (Романський) розпорядився, і що це не остання сума, він принесе ще. В результаті ця покраска обійшлася заводу  приблизно в 350 тисяч гривень, хоча, якби це робив будівельний цех Токарєва, це б коштувало кілька десятків тисяч гривень. Навіть на дріб’язку наживалися. Так, наприклад, купляли за заводський кошт  комп’ютери, які потім забирали додому. По документам воно йшло як комп’ютерне обладнання. Точно не пам’ятаю, здається в 2006 році завод заплатив за «комп’ютерне обладнання» 46 500 грн. Як для 2006 року, то це була значна сума. Але ніяких комп’ютерів  поставлено не було. Врешті перед своїм звільненням я наполягла на тому, щоб комп’ютерне обладнання  оприходували. Мені вказали оприходувати його на Казанкова. Коли ж я запитала у Казанкова, – «Гриша де ж комп’ютери, як ти будеш звітувати за це неіснуюче обладнання, він відповів, що «разберёмся». Не виключаю, що на сьогодні ці документи вже знищені Василенко.  Але, як кажуть, – хто багато знає та балакає, того необхідно карати. Ось так вийшло і зі мною. Мої нерви не витримали принижень. Я не могла спокійно дивитись як підприємство, яке я  разом із своїми колегами розбудовувала роками, розкрадається купкою підлих, нахабних «молодиків», яких очолив Романський. Тому я звільнилась. А Любов Василівна Ярошенко – замісник головного бухгалтера Василенко, пішла через останню на той світ. Головний бухгалтер Василенко А.В. без вищої освіти розуміючи бухгалтерію на рівні бухгалтера початківця, за спиною Ярошенко Л.В. (у якої було дві вищі освіти, вона фактично тягнула всю бухгалтерію у якості керівника замість Василенко, а Василенко тільки займалася «справами» Романського) пропила, закриваючись в своєму кабінеті з «другом» Федченком Євгенієм, 8 років каву. Василенко А.В. – це справжній монстр, людина в якої не має друзів (крім «любого» Федченка), не любить людей і не може бути керівником, бо є бездарем, який нічого не може навчити своїх підлеглих, так як не вистачає знань (хіба що навчити тільки тому як тупо вкрасти). Як називав її Романський, – «Мой карманный бухгалтер». Але цей «карманний» сидів, сидів та й вирвав собі суду в 350 тисяч гривень на квартиру сину, яку ще й до того за допомогу Романському в розкраданні підприємства їй простили. А прибутковий податок 46 тисяч гривень теж було сплачено за рахунок підприємства. Говорять, що вона все ж внесла ці кошти (46 тисяч) в касу підприємства коли цим питанням зацікавились при перевірці правоохоронні структури. І їй нічого. А де ж податкові закони ? Чому ті, хто перевіряв це питання не встановив незаконність прощення цієї суди ? Чому їй не були нараховані, згідно законодавства, штрафні санкції за користування протягом 2-х років грошима підприємства та не була нарахована інфляція при внесенні цих грошей в касу ?  А ці гроші, що вона внесла при перевірці в касу швидше за все були не її особисті гроші, а «матеріальна допомога» Романського. Адже вона, як я знаю, так жадібна, що навряд чи внесла б свої гроші.

Коли працівники купляли перші акції, то їм говорили, що це майбутнє ваших дітей. Але де воно це майбутнє? Прийшли чужі люди на все готове і все прибрали до рук, а вірніше сказати відібрали у людей. І в кінцевому результаті вийшло так, що це майбутнє стало не майбутнім наших дітей, а майбутнім дітей тільки одного Мацко та Романського з його купкою спільників. Вони за кошти заводу, а можна сказати, що за кошти трудового колективу побудували собі дачі, покупляли квартири. А хто дійсно працював чесно, сумлінно, на благо заводу та всього колективу став невигідним для них і їх звільнили.

З моїх слів надруковано вірно, мною прочитано – Сметанюк О.І.

гр. Толмачової Тамари Олексіївни,
1959 р. народження                                                                                                   ———————————————————-
Адреса прожив.:  м. Київ, проспект Оболонський, 5, кв. 149
тел. моб. -  066-733-30-55,  дом.  418-15-47

Пояснення

Мені, Толмачовій Тамарі Олексіївні, роз’яснено положення статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї, чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

(підпис) ___________________________

По суті заданих питань можу пояснити наступне: (за її бажанням на рос. мові)

на заводе шампанских  вин я  работала   с 2003  года по середину июня 2008 года в должности бухгалтера 1-й категории и вела участок реализации шампанского. Во время работы неоднократно замечала, что шампанское отправлялось без всякой оплаты на выставки-ярмарки, которые проводились, как следовало с документов, сроком от 3-х до 5-ти дней. За месяц могло быть около 10-15 выставок. При этом приглашение на выставку (3-х – 5-ти дней) оформлялось так же на этот срок (3-5 дней). Но под прикрытием этих приглашений шампанское вывозили «на выставку» в большом количестве не в течении 3-5 дней, пока длилась какая либо определённая  выставка согласно документов, а на протяжении  всего месяца, т.е., фактически тогда, когда определённой выставки (если такие были вообще…) уже по срокам быть не могло. Естественно что за вывезенное неизвестно куда шампанское завод денег не получал. Особенно такие выставки-ярмарки, с таким непонятно куда вывозом шампанского, стали популярны при «правлении» (2007 и особенно 2008 год, когда «хозяевами» завода стали уже немцы) Романского В.А. – ныне директора завода, а тогда 1-го зама директора (на то время - зятя директора Мацко А.П., которому последний передал практически все свои полномочия), и Василенко Анастасии Васильевны – бывшего главного бухгалтера ныне зама директора по экономической части. Документы, которые касались этих выставок, по распоряжению Василенко откладывались в другую папку и возможно в дальнейшем ею же и уничтожались.

Поведение таких «руководителей» заключалось ещё и в том, -  чтобы всякими методами избавиться от специалистов-профессионалов, которые были неугодны, т.е., которые видели, знали и не молчали, что делалось на заводе. Так, например, зам главного бухгалтера Ярошенко Любовь Васильевна была доведена до отчаяния, заболела и умерла, а так же Кучма Ольга Григорьевна – бухгалтер 1-й категории была вынуждена уволиться и это при том, что она инвалид и на её попечении был ребёнок, который учится. Далее – Беликов Сергей Николаевич – зам директора по экономическим вопросам, которого дважды понизили в должности и который вследствие его «травли» тоже вынужден был уволиться. При этом на его должность была впоследствии оформлена – бывший главный бухгалтер Василенко А.В., у которой нет высшего образования. Несколько позже, как мне стало известно после свого увольнения, был уволен путём сокращения при помощи искусственной реорганизации – начальник юридического отдела Казимирчук Сергей Валентинович, который неоднократно открыто говорил о злоупотреблениях Романского и его «приближённых». И этот список «неугодных» можно было бы продолжить  и дальше…

С моих слов напечатано верно, мною прочитано  – Толмачова Т.А.

гр. Кучми Ольги Григорівни,
1949 р. народження                                                                                                   ———————————————————-
Адреса прожив: 02140,  м. Київ, вул. Гришка, 10, кв. 127,
тел. моб. -  066-527-35-12,  дом.  572-99-18>

Пояснення

Мені, Кучмі Ользі Григорівні, роз’яснено положення статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї, чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

(підпис) ___________________________

По суті заданих питань можу пояснити наступне: (за її бажанням на рос. мові)

на киевском заводе шампанских  вин я работала  бухгалтером 1-й категории с  20.10.1982  года по  июнь 2008 года. В то время, когда мне исполнилось 55 лет, и моя младшая дочка была студенткой «на бюджете» (была фактически на моём содержании), а я, кроме того, являлась (и являюсь) инвалидом 3-й группы, ко мне почти каждое утро по заданию Мацко А.П. подходила начальник отдела кадров – Дмитриева Татьяна Пантелеевна и в присутствии моих коллег постоянно меня уговаривала уволиться по собственному желанию так как я стала неугодна Романскому, которому кое-кто неоднократно доносил, что я стала задавать слишком много «неудобных» вопросов, которые касались хозяйственной деятельности предприятия.  По указке Романского начались гонения на всех бухгалтеров, которые разбирались и болели за родной завод, но Романскому и его приближенным  надо было чтобы мы болели не за завод, а за их карманы. Когда я находилась в больнице, мне прислали письмо на переаттестацию, а так же ради меня одной был приказ создать комиссию и проверить болею ли я или прикидываюсь. Кроме того, уведомили меня письмом, что мне понижена (без всяких обоснований) бухгалтерская категория. Так же в опалу попали:  зам. гл. бухгалтера – Ярошенко Л.В., которая была самой главной опорой в бухгалтерском учёте; очень грамотный  бухгалтер по реализации – Толмачёва Т.А.;  бухгалтер Сметанюк О.И., которая вела учёт основных средств и была вообще  «выселена» из бухгалтерии на 4-й этаж, чтобы она, как выразились Романский и Василенко,  «ни с кем не общалась».

Все мы были уволены в течении 4-5 месяцев, на нас было устроено настоящее гонение, которое осуществляли бывший главный бухгалтер Василенко. И всё это происходило по указке Романского. Особенно хочется  сказать за Ярошенко Л.В.  Она была человек одинокий и отдавалась всеми силами работе, а они её загнали на тот свет, заставили уволиться в июне 2008 года, а похороны были 22 июля 2008 года. Эта смерть на совести Мацко, Романского и Василенко. За её судьбу, до увольнения работники завода ходили до Мацко на приём просить за неё, но он никого не послушал и уволил, потому что она мешала разворовывать предприятие его зятю – Романскому. Она этого стресса, к сожалению, не пережила.

По поводу своего незаконного увольнения я письменно обращалась к Мацко, но он письменно меня высмеял. Он говорил мне, что – кто я такая, что ищу справедливости, что вся справедливость в деньгах. А деньги то  он взял большие за продажу завода немцам. Он предал людей и завод, а дальше грабить завод подхватили Романский и Василенко. Почему же я попала в немилость? – Потому, что ещё кроме отказа сдать акции, начала задавать вопросы, которые касались бухгалтерского учёта, так как давались неверные указания по ведению бухгалтерских проводок. Они теперь говорят, что какая-то кучка людей захотела их якобы оклеветать и открыто смеются над людьми, которые ставили свои подписи под письмами на различные инстанции говоря – «и что Вы добились, что написали всюду, мы всё равно всех купим».

Когда Романский стал потихоньку прибирать власть в свои руки, т.к. был зятем Мацко, он наоткрывал отделов из большим содержанием людей. Люди набирались только из  г. Белая Церковь (ведь Романский выходец из Белой Церкви). «Старые» отделы «уничтожались» вместе с работающими в них людьми, создавались новые отделы в которые Романский заплнял своими людьми.

«Свои люди» для Романского были – Наумчук Ю. и Казанков Г. (несколько позже, как я узнала, к ним добавился Марченко С.). Они начали заниматься поставками на завод всех вспомогательных  материалов и ГСМ. Я вела участок по учёту основных и вспомогательных материалов, ГСМ, запчастей и МБП на складе. Когда поставками начали заниматься «свои люди» Романского – резко увеличились цены на эти материалы и количество поставок (хотя такое количество для предприятия было абсолютно не нужно). Не вооруженным глазом было видно, что пошла «отмывка» денег. Особенно выросла поставка рекламной продукции, которой курировала Бурякова Наталья. Образовалось (чтобы раздуть штат «нужных» людей Романского) два отдела – рекламы и маркетинга. Привозились огромными количествами ручки, блокноты, календари всевозможных видов.  На больших календарях была фотография сестры Романского (которой, кроме того, платились огромные деньги за якобы оказанные ею заводу маркетинговые услуги). Таким образом, он рекламировал свою сестру, за что она ещё и получала денежные вознаграждения. Списание больших количеств рекламной продукции происходило с нарушением бухгалтерского учёта. Рекламная продукция должна была списываться за счёт финансовых результатов, но главный бухгалтер  Василенко + Романский на большие суммы давали указания списывать всё это на себестоимость, чтобы увеличить валовые расходы и получить налоговый кредит вследствие чего наносился ущерб  государству. Часто завозилась этикеточная продукция в больших количествах, а выпуска такого шампанского было очень мало или же заказывалась повторно этикетка, которая вследствие изменения дизайна не планировалась использоваться на производстве вообще. Таких залежей различной продукции, которая не использовалась годами, а потом уничтожалась было полно, на многие сотни тысяч гривен. ГСМ – это сплошное нарушение. Оформлялись договора на аренду автомобилей и все «свои» сотрудники Романского пользовались  этими автомобилями и ГСМ в личных целях за счёт завода. Списание,  которое происходило, не соответствовало учету. Создавались приказы на командировки, в которые ездили не всегда. Зато отметки о командировках (хотя фактически ездили не в командировку, а домой)   были -  г. Белая Церковь.  Когда я начала проверять дни согласно изданных приказов и отмеченных командировок, а так же расстояния, то ничего не сходилось. Много нарушений по этому поводу было у Марченко Сергея и Наумчука. Когда же я попыталась поговорить с Наумчуком и предъявила ему выборку с нарушениями, то он послал меня на три буквы. Я пошла к главному бухгалтеру (на то время) Василенко, на что она сказала: «Не лезьте в это, всё это идёт от Романского».

На заводе была сауна, которая не была введена в эксплуатацию официально как сауна, а значилась как часть механического цеха. И это скрывалось от Фонда Госимущества. Всё что использовалось на сауну, главный бухгалтер Василенко заставляла списывать за счет финансовых результатов предприятия, а что и на себестоимость продукции.

«Уничтожив» своего зама – Ярошенко Л.В., которая не хотела нарушать закон, а так же «уничтожив» всех нас, Василенко А.В. завалила бухгалтерский учёт. Заняв должность замдиректора по экономике Беликова С.Н., она «назначила» на должность главного бухгалтера человека не по образованию и знаниям, а по подхалимажу и доносительству (доносила, что говорят о Василенко и о Романском) Чернявскую Я.В., которая тоже не имеет высшего образования, но в отличии от Василенко хотя бы имеет за спиной торговый техникум, которая и добила бухгалтерию окончательно. В настоящее время  на должность главного бухгалтера (после увольнения Чернявской, видно заставляли такое подписывать, что даже зарплата в 15 тысяч гривен не удержала) назначен человек,  который имеет высшее образование (молодой специалист), но не имеет практического опыта работа. Как мне сказали некоторые работники завода, она – обычная ширма для Василенко, которая подписывает всё, что ей дадут, не думая о том, что этим она может испортить  своё будущее.

С моих слов напечатано верно, мною прочитано  – Кучма О.Г.

Эта запись была опубликована в рубрике Спецтемы. Добавить в закладки ссылку.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>