Eurowine

golos.com.ua: Нові обрії Радісного саду

Розкішні виноградники акціонерного товариства «Радсад» вражають своїми геометричними пропорціями та ідеальними формами. Наче невідомий майстер чітко розлінував лани в зелений колір на узбережжі Бузького лиману, розпушив ґрунт та прикрасив малюнок білими стовпчиками. Очевидно, що гарна картинка — результат копіткої праці виноградарів, багаторічного досвіду підприємства, вмілого господарювання. Ще в 2005-му до «Радсаду» завітала команда нашої газети під час проведення днів «Голосу України». Тоді познайомилися з першим на Миколаївщині та першим серед виноградарів Героєм України, головою АТ «Радсад» Миколою Бяликом. Вразив і сам герой, і потужне підприємство, яке змогло вистояти в економічній розрусі дикого ринку та реформаторських перетворень.

Історія має продовження

На жаль, після того, як у 2013-му Микола Іванович пішов з життя, «Радсад» спіткали непрості часи. Не додало оптимізму і перейменування підприємства та селища з «Радянський сад» на «Радісний сад». Господарство через невдале управління та постійні зміни керівництва переживало період розбрату. Захаращені виноградники «прикрашали» повалені бетонні стовпчики та бур’яни в міжряддях, у самому господарстві та селищі панували зневір’я та смуток за минулими часами розквіту.

Історія підприємства, започаткованого в 1920-му із садиби німецького колоніста Клюндта, насичена цікавими фактами, падіннями та злетами, прикладами кмітливості, спритності та навіть курйозами. Про один з таких фактів розповіла головний винороб підприємства Галина Сурженко, яка пропрацювала в «Радсаді» 40 років і знає все про вино, про тонкощі його виробництва та взагалі ставиться до вина, як до рукотворного дива. Галина Терентіївна згадала горбачовську так звану боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом, коли виноградну лозу зводили під корінь, виноробство і виноградарство успішно знищували. «Так було майже в усіх виноградарських господарствах. Лише не в «Радсаді», — розповідає винороб. — Завдячуючи тодішньому директору радгоспу-заводу Петрові Григоренку. Узимку 1985-го вимерзло багато виноградників, і їх довелося вирубати до кореня. Вирубати, а не корчувати. Коли приїхала якась поважна «протиалкогольна» комісія, то вони і не помітили, що виноград «сидить» коренями в землі. Начебто і немає виноградного саду, не видно його, тож наказ колишнього керманича виконано. Насправді ж «радсадівці» у такий спосіб просто оновили виноградники». А в 1986-му після аварії на Чорнобильській АЕС саме радсадівське «Каберне» цистернами везли до Києва. Адже відомо, що червоне сухе вино є чудовим антиоксидантом.

Сторічна історія підприємства нині має гарне продовження. Три роки тому АТ «Радсад» очолив Олександр Смирнов. Небайдужий ініціативний керівник зміг відновити те, що було занедбано попередниками, налагодити продуктивне вирощування винограду та вдосконалити процес виноробства. Нині підприємство входить до одного з найбільших алкогольних холдингів Східної Європи, «Радсад» є одним з лідерів з виробництва винограду та виноматеріалів в Україні. Виноробство та виноградарство становлять понад 80% у структурі валової і товарної продукції підприємства.

Збудувати піраміду добрих справ

Підприємство має 819 гектарів вино-градників, з яких 614 — плодоносні, решта — молоді, які почнуть родити через два-три роки. Усі виноградники в господарстві на високому штамбі. Нараховується понад 20 сортів столових і технічних, які йдуть на виноматеріал. Цей продукт відправляють на відомий завод у Коблевому, який також входить до холдингу, та до коньячного заводу, що розташований поруч з радсадівським винзаводом. Лінії розливу на АТ «Радсад» нині немає.

Утім, потужність винзаводу з лініями переробки становить 8,6 тисячі тонн винограду на рік. Наразі підприємство за результатами діяльності одержує прибутки, та є найбільшим бюджетоутворювальним підприємством місцевої громади. Завдяки такому потужному підприємству і Радсадівська територіальна громада вважається однією з найуспішніших на Миколаївщині. «Коли я проходив співбесіду на посаду директора, — розповідає Олександр Смирнов, — керівництво поставило завдання: знайти порозуміння з громадою та сприяти розвитку села. Домовилися з головою громади Юрієм Піньковим, що він зі свого боку розбудовуватиме громаду, я зі свого — сприятиму. Коли разом зведемо піраміду добрих справ, тоді всі переконаються, що це справжня взаємодія».

Олександр Миколайович свого слова дотримується. Вчасно виплачуються зарплати, які, до речі, тут чималі. Хто не лінився, на збиранні винограду торік заробляв до 30 тисяч гривень на місяць. Ще один вагомий показник взаємодії з громадою — сплата податків. Від акціонерного товариства громада до своєї скарбниці кладе 9,5 мільйона гривень.

Плюс підприємство забезпечує офіційну зайнятість мешканців громади. Сьогодні на підприємстві працюють 220 осіб, у піковий сезон — до 400. Задіяні здебільшого місцеві. І це, до речі, — важливий чинник. Бо 16 років тому тодішній голова «Радсаду» Микола Бялик бідкався, що тутешні категорично не хочуть трудитися на виноградниках, доводилося брати на роботу приїжджих. Ситуація змінилася, і саме місцеві мешканці нині працюють на місцевих же ланах.

Хай рясніє лоза винограду

Окрім винограду, у «Радсаді» вирощують ячмінь, пшеницю, соняшник, які займають площу у 1356 гектарів. «Залишилося 18 гектарів персикового саду, — ділиться Олександр Миколайович. — Але цього року врожай збиратимемо з п’яти гектарів, бо персик вимерз. Вплинула низька температура повітря у квітні. Дуже жаль, без сумніву. Адже «Радсад» завжди славився гарним персиком. Зосталося ще сім гектарів абрикосів, які цьогоріч не вродили. Черешні викорчували, бо вже були старі та нерентабельні. Площу займали, а віддачі жодної. Зазнавали постійних збитків. Доглядаємо, обробляємо, а на виході — нуль». Звісно, боляче вирубати сади, але все має свій вік. На зміну висадять нові.

По-господарському ставиться Олександр Смирнов до використання землі під виноградом. «Немає сенсу розширювати площі, — переконаний він. — Набагато ефективніше застосовувати крапельне зрошення, що ми і робимо. Крапельно поливаємо лише ті виноградники, яким по 8—10 років, на 430 гектарах. Використовуємо воду з місцевих свердловин». І результат відчутний. Якщо в 2018-му мали 98 центнерів винограду з гектара, у 2019-му було 108, минулий рік не показовий, адже був неврожайним. За прогнозами, на крапельному зрошенні можна отримати до 170—180 центнерів з гектара. 

А ще підприємство зайнялося реконструкцією винзаводу. Ветеран «Радсаду» Галина Сурженко розповідає, що до 2019 року такої глобальної реконструкції підприємство не бачило. «Завершився перший етап, наступний — реконструкція дробильно-пресового відділення, — поділилася головний винороб. — Мало виростити виноград, мало його переробити, слід забезпечити зберігання виноматеріалу, яке б відповідало всім нормам. Буквально через дорогу від нас працює Миколаївський коньячний завод, і ми є основним постачальником коньячного виноматеріалу».

Акціонерне товариство «Радсад» продовжує розвиватися, а працівники намагаються не лише відновити колишні показники, а й покращити їх, щоб і на майбутнє утримати статус АТ «Радсад» як провідного підприємства, флагмана виноградарства та виноробства України. 

Торік «Радсаду» виповнилося сто років. На честь цієї події підприємство подарувало селу впорядкований майдан з фонтаном та справжнім витвором мистецтва — металевою конструкцією, яка символізує нелегку працю виноградарів. На цій конструкції, яку створили місцеві майстри Василенко, Шаповалов та Руденко, містяться слова: «Хай вічно рясніє лоза винограду і гріє нам серце багато віків». Тож нехай так і буде в Радісному саду.

Автор Олена ІВАШКО

Джерело: http://www.golos.com.ua/article/348100

 

 

 


EuroWine

07/07/2021 05:00



Languages

Ужгородский коньячный завод Директор - Гисем Владимир Васильевич 88000, Украина, г. Ужгород ул. Тимирязева, 19, тел.: (0312) 63-86-21, 64-20–93 e-mail: ukz@tysa.ua

ВИНОГРАДАРСТВО И ВИНОДЕЛИЕ Аналитические исследования, Экспертизы, Консультации Александр Сидоренко +38(050) 318-16-90